9. Останні приготування.

Гайр Даунс стояв на причалі. Разом із капітаном вони спостерігали, як на корабель завантажують припаси. Лицар до цього не стикався із морськими подорожами, а тому для нього було новиною, що туди беруть живих кіз та овець, та, відповідно, корм для них. Зате у плаванні люди матимуть свіже молоко, та м’ясо теж.

-Але ж ми зупинятимемося у портах інших країн, - нагадав він. – Та зможемо там купити, що потрібно.

-А якщо ні? Нас можуть не впустити, або виявиться, що у них самих немає їжі. Я не люблю ризикувати, - сказав капітан Фаір Ават. Високий, із сивою бородою, він тривалий час був головою ради капітанів торгового дому. А потім пішов з цієї посади, - коли його брат, теж капітан, виявився зрадником; про це знали лише кілька людей, але капітан не вважав можливим залишатися головою. Від командування першим морським пароплавом він теж попросив його звільнити, але працювати у торговому домі залишився. І тепер Акселій Мар довірив йому флагманський корабель експедиції.

-Це добре. Нам непотрібен ризик. За звичайних умов. Хотілося б безпечно дістатися місця призначення, - посміхнувся Гайр. – Вистачить і штормів…

-Краще вже шторми, ніж війна, - пробурчав капітан. – До того ж, пан наказав тримати на облатку човни, які можна спустити на воду, коли корабель тоне, та врятуватися. – Це було ще одне, що впровадив Акселій Мар. Як не дивно, до нього рятувальних човнів тут не знали, хоча, здавалося б, така проста ідея!

-А можна подивитися на мою каюту?

-Звісно. Ходімо.

Вони піднялися трапом на палубу, й капітан відчинив двері, що вели до надбудови, провів гостя коридором, й вони опинилися у невеликій каюті. Хоча тут було усе необхідне, аж до стола із парою стільців. Передбачалося, що керівник експедиції буде змушений займатися й паперовою роботою, - не усе це було справо капітана. До того ж, взаємини між цими двома потрібно було ще вибудувати. Уся повнота влади на кораблі належала капітану, але, з іншого боку, саме Гайр мав визначати як мету експедиції, так і порядок її досягнення. Вояки підкорялися теж йому. Зараз лицар, зробивши кілька кроків, присів на стілець, - капітан навпроти, - та сказав:

-Не дуже багато місця для двох.

-Я гадав, ви будете один, - здивувався капітан.

-Я беру з собою рабиню. Довірену, - посміхнувся Гайр. Капітан відповів на цю посмішку:

-Напевно, красиву! Взагалі, я здивований, що ви вирішили подорожувати саме на цьому кораблі.

-Я збирався зробити інакше. Але той капітан… Він намагався показати, що буде головним у всій експедиції. – Гайр розповів, як йому додому надіслали документи щодо закупівлі їжі, а потім поклав їх на стіл. – Що ви про це думаєте, до речі?

-А що ви хочете від мене почути? – здивувався Фаір Ават, але розпочав продивлятися папери.

-Щодо кількості. Мені тут підказали… - Гайр не став казати, хто саме. – Що, здається, цієї їжі забагато для тих людей, що будуть подорожувати на цьому кораблі. Та що частина має зіпсуватися дорогою, а отже, мене хочуть надурити. Просто не повантажити частину, присвоїти гроші, а потім сказати, що довелося викинути у море.

-Той, хто підказав вам, не розуміється на морських справах, пане, - відповів капітан. Так і було, але лицар все одно здивувався:

-Чому?

Та побачив посмішку на обличчі співрозмовника.

-Бо оце, - капітан нігтем підкреслив один рядок, - і оце… Його просто неможливо повантажити на цей корабель у такій кількості, пане. Я-то вже знаю це…

-А його капітан тим більше має це знати, чи не так? – спитав Гайр, та, побачивши кивок, продовжив: - Тоді можна вимагати його арешту просто зараз?

-Можна, але я б не радив. По-перше, досвідченого капітана знайти не так просто, та й у таку експедицію погодиться не кожен. І до свого корабля він звик. Замінити його швидко – не буде легко. По-друге, такі речі … звичайна річ перед виходом у море. Багато капітанів роблять так. Звісно, домовляються із торговцями, які постачають їжу, а гроші ділять. Так в усіх торгових домах, якщо хтось розпочне переслідувати за це … в нього по звільняються капітани. По-третє ж… Якщо повідомите йому, зо знаєте, під час подорожі, - він буде у ваших руках. Якщо ви побоюєтеся непокори…

-Зрозуміло. Ви маєте рацію, капітане. Але подорожувати я буду з вами. А ще потрібно буде все-таки розповісти панові Акселію Мару. Можливо, він не знає, як його обкрадають.

Капітан подумав, що це може бути, - пан, все ж таки, чужоземець, та, хоча й є добрим купцем, але може не розумітися на таких дрібницях. Але, якщо йому розповісти, напевно вже придумає спосіб припинити обман, не втративши при цьому досвідчених капітанів.

Лас вперше опинився у кабінеті глави торгового дому. Він і у столиці-то раніше не бував, для нього тут усе було новим. А от те, що опинився він тут майже одразу, як сказав рабу, що відчинив двері, що має лист для пана Акселія Мара від начальника стражі Садала Скарда, та має передати його особисто, - відверто здивувало молодого стражника. Зазвичай такі воротарі, що мали пускати чи не пускати відвідувачів, норовили показати свою владу. Навіть, якщо були рабами, - покарати їх за це не можна, вони виконували наказ господаря. Але не у цьому випадку, бо його провели до будинку майже миттєво, лише попрохали почекати, поки з кабінету вийде той, з ким зустрічається пан. Невдовзі той пішов, - якийсь інший купець, хоча, здавалося, дрібніший, не власник цілого торгового дому, - а Лас опинився всередині. Ще більше здивувало його те, що господар одразу запросив сідати.