Тінь ревнощів

Аліна сиділа поруч із Дмитром на дивані в його квартирі. Вона серйозно глянула йому в очі, серце калатало шалено. Дощ стукав по вікнах, створюючи тло для цього непростого моменту.

— Дмитре… я повинна тобі сказати правду, — почала вона тихо. — Про Марка.

Дмитро підняв брови, його погляд став напруженим.

— Про Марка? — повторив він, намагаючись зберегти спокій, але очі видавали ревнощі. — Що ти маєш на увазі?

Аліна глибоко вдихнула:

— Він повернувся в місто… Я зустріла його на роботі над проєктом… і… я відчуваю щось до нього.

Слова зависли у повітрі. Дмитро став твердий, як камінь.

— Ти… ти відчуваєш щось до нього? — голос тремтів від прихованого болю і злості.

— Я не хотіла цього приховувати, — прошепотіла Аліна, торкаючись його руки обережно. — Але ти маєш знати: я ціную і тебе. Просто… мої почуття стали складнішими.

Дмитро стиснув кулаки, а очі блищали.

— І що ти хочеш зробити? — запитав він різко, намагаючись стримати себе.

Аліна відчула, як його емоції тиснуть на неї. Серце калатало шалено. Вона підняла руку, торкнулася його щоки.

— Я не хочу втратити ні тебе, ні себе… — тихо сказала вона. — Але я не можу більше брехати.

Дмитро відступив на крок, дихання прискорене. Він ревнував, але розумів, що її серце не можна змусити любити лише його.

— Добре… — промовив він тихо, але очі ще пильно спостерігали за нею. — Я… я спробую зрозуміти.

Аліна відчула легкий тремтіння у грудях. Вона знала: між нею та Марком ще є зв’язок, серця, що калатали шалено після двох років розлуки, але зараз її вибір і ситуація стають ще складнішими через Дмитра.

Вона глибоко зітхнула і підвелася, відчуваючи, як емоційна напруга змішується з бажанням Марка, який тепер теж поруч, але ще не може бути відкрито.

— Я просто хотіла, щоб ти знав правду, — сказала вона, і в її очах світилася суміш відчуттів — страху, туги і шаленої пристрасті, яку вона не могла приховати.

Дмитро мовчки кивнув, але його пальці непомітно стиснули край дивана. Вони обидва знали: це лише початок складної гри сердець