Нове життя Аліни

Аліна сиділа в невеликій сучасній студії, де працювала дизайнеркою інтер’єрів. Світло від великих вікон падало на її робочий стіл, заставлений зразками тканин, маленькими макетами меблів і ескізами кімнат. Вона любила цю роботу — тут вона могла творити, планувати простір і одночасно тримати своє життя під контролем.

— Добре, Аліно, ця квартира має бути не просто красивою, а такою, щоб відчувалося тепло дому, — казала вона колезі по відеозв’язку, демонструючи новий проект.

Вона посміхалася, була ввічлива з клієнтами, але всередині часто відчувала порожнечу, яку не могла заповнити роботою.

Після роботи Аліна зустрічалася з молодим чоловіком на ім’я Дмитро. Він був добрий, уважний, і вони вже кілька місяців проводили вечори разом. Для світу вона здавалася щасливою, але всередині вона час від часу згадувала Марка — його дотики, голос, погляд.

— Мені здається, ти трохи відсторонена сьогодні, — сказав Дмитро одного вечора, коли вони сиділи в кафе.

— Ні, все добре… просто в мене багато роботи, — відповіла Аліна, посміхаючись, але думки були десь далеко.

Іноді, проходячи повз старе кафе або книжкову лавку, вона ненавмисно зупинялася, і її серце стискалося. Вона знала, що Марко залишив слід у її житті, і що деякі почуття не зникають навіть через роки.

— Може, це й правильно, що я рухаюся далі… — думала вона, дивлячись на місто, що блищало під вечірнім дощем. — Але частина мене завжди чекатиме його.

Її нове життя давало стабільність, нові знайомства, нові проєкти, але іноді вона відчувала, що чогось не вистачає. Чогось важливого, щирого, справжнього… того, що вона колись втратила, і що могло повернутися будь-якої миті.