Коли місто дихає двома
Після закриття
Кафе було порожнє, лише лампи м’яко освітлювали полиці з книгами. Аліна прибирала столи, коли він з’явився у дверях.
— Ти залишаєшся довго? — запитав Марко, підходячи близько.
— Поки не треба йти, — відповіла вона, намагаючись не дивитися на його руки, які непомітно наближалися.
— Знаєш, я зазвичай не залишаюся… — промовив він, голос трохи хрипкий.
— І що ти робиш цього разу? — запитала Аліна, серце калатає.
Він нахилився ближче, торкаючись її щоки пальцями.
— Пробую не втекти.
Їхні дотики стали сміливішими: руки ковзнули по талії, потім обійняли спину. Вона відчула, як його тепло розповсюджується по всьому тілу.
— Можна… — прошепотіла вона, і він відповів довгим поцілунком, щільним, але ніжним.
Вони відступили на крок, важко дихаючи. В кафе залишалися лише вони та запах кави й старих книг, і обидва відчували, що цей вечір змінив усе між ними.
#4993 в Любовні романи
#834 в Сучасна проза
Відредаговано: 02.02.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
