— У вас є щось… нещасливе?
Його голос був низький, спокійний, але в ньому було щось таке, від чого Аліна на мить забула, де стоїть. Він дивився прямо на неї — не зухвало, не з цікавістю покупця, а так, ніби намагався впізнати.
— Нещасливе? — перепитала вона, відчуваючи, як усередині щось стискається.
— Книга, де любов не рятує одразу. Де болить. Але чесно.
Він усміхнувся кутиком губ — ледь помітно. І ця усмішка була небезпечною: не обіцяла нічого, але притягувала.
— Є, — сказала вона після паузи. — Але її не всі люблять.
— Я не всі.
Ці слова пройшли по ній, мов тепла хвиля. Вона подала йому книгу, і їхні пальці на мить торкнулися. Нічого особливого — але Аліна відчула це надто чітко.
Так почалося їхнє мовчазне, напружене знайомство.