Глава 20. Тріщина

На світанку Вейрхольм знову зник у тумані.

Волога огортала зовнішні укріплення, стікала кам'яними стінами й осідала на чорних прапорах Ноктаріуму. За внутрішнім поясом оборони ледь помітно рухалися постаті альбіонських вартових. Вони змінювалися на постах, переносили ящики з припасами, перевіряли проходи між укріпленнями. Фортеця жила, хоча її дороги були перерізані, зовнішні позиції захоплені, а облога тривала вже стільки, що солдати обох армій почали втрачати відчуття часу.

Лоррейн стояла біля столу в командному наметі, нахилившись над картою.

За останню ніч розвідники не виявили істотних змін у розташуванні альбіонських сил. Внутрішні мури залишалися укріпленими, резерви противника не переміщувалися, а на дорогах не помічали великих загонів, які могли б свідчити про підготовку прориву. Ноктаріум утримував захоплені зовнішні укріплення, але для подальшого просування потрібні були нові розвідувальні дані й ретельна підготовка.

Лоррейн знала, що робити далі. Саме тому, коли до намету ввійшов Раден, вона відразу зрозуміла: він приніс не звичайне донесення.

- Наказ із Ноктаріуму, - сказав він.

У руці він тримав документ із чорною королівською печаткою. Поруч із ним стояли двоє офіцерів штабу, які прибули разом із посланцем і тепер чекали біля входу.

Лоррейн витерла чорнило з пальців і простягнула руку.

- Давайте.

Вона зламала печатку.

Наказ був коротким. Кассіан вимагав негайно перейти до вирішального наступу на внутрішній пояс Вейрхольма. Затримки більше не приймалися. Фортеця мала бути взята, а командування повинно було забезпечити результат незалежно від ціни.

Лоррейн прочитала документ до кінця, потім повернулася до першого абзацу й перечитала його ще раз.

- Коли це відправили?

- Учора ввечері, - відповів Раден. - Король отримав останні відомості про стан облоги й вирішив, що подальше очікування невиправдане.

- Він отримав мою оцінку ризиків?

- Так.

- І розрахунки постачання?

- Також.

- Тоді він знає, що ми не маємо достатньо даних для такого наступу.

- Знає.

Лоррейн повільно поклала документ на стіл.

- Чудово.

Раден не став удавати, що не зрозумів її тону.

- Кассіан вважає, що затягування облоги дає Едріану час закріпити владу після коронації Аделіни. Він не хоче дозволити Альбіону відновити сили.

- Едріан не відновлює сили. Він утримує оборону. Це не одне й те саме.

- Я передаватиму ваші зауваження королю.

- Ви вже передали. Він відповів наказом.

Лоррейн випросталася й повернулася до карти. Вона не збиралася заперечувати, що Вейрхольм потрібно взяти. Фортеця контролювала дороги й логістичні шляхи, а її гарнізон дозволяв Альбіону зберігати опору в регіоні. Залишати її в руках противника було небезпечно.

Проте штурм внутрішнього поясу без належної підготовки перетворив би перевагу Ноктаріуму на виснажливу боротьбу за кожен прохід. Захисники знали місцевість, мали укриття й могли завдавати втрат наступаючим підрозділам, залишаючись за мурами. Якщо вони використають вузькі проходи так само ефективно, як під час попередніх боїв, кілька годин наступу можуть коштувати Ноктаріуму сотень солдатів.

Кассіан знав про це.

Він усе одно наказував наступати.

- Скликайте командирів, - сказала Лоррейн. - Хочу почути їхні оцінки перед тим, як відповісти на наказ.

- Відповісти? - перепитав Раден.

- Ви правильно почули.

Він подивився на неї уважніше.

- Ваша Величносте, королівський наказ не потребує додаткового затвердження.

- А військовий наступ потребує плану.

- Якщо ви відмовитеся виконувати його без достатніх підстав, Кассіан може розцінити це як непокору.

- Якщо я виконаю його без достатніх підстав, ховати загиблих доведеться моїм командирам.

- Король вважає ризик прийнятним.

- Він не стоятиме під цими мурами.

Раден замовк. Він не мав відповіді, яка змінила б бодай один рядок у наказі.

Лоррейн зібрала карти й передала їх ад'ютантові.

- Через годину всі командири мають бути тут.

Військова рада тривала довше, ніж планувалося.

Командири не сперечалися про мету. Вейрхольм потрібно було взяти. Суперечки стосувалися способу.

Один із офіцерів пропонував зосередити сили на північному проході, сподіваючись прорвати оборону до того, як альбіонці встигнуть перекинути резерви. Інший наполягав на продовженні розвідки й пошуку слабких місць у внутрішньому поясі. Третій вважав, що тривала облога виснажує обидві сторони й що Ноктаріум повинен скористатися перевагою, поки противник не отримав допомоги.

Лоррейн вислухала кожного.