Глава 19. Корона

Лоррейн залишилася в каплиці довше, ніж дозволяв здоровий глузд.

Мілла лежала біля зруйнованого вівтаря, загорнута у власний білий плащ. На кам'яній підлозі темніла кров, а поруч валявся її меч із простим срібним руків'ям. Лоррейн підняла його й на мить затримала в руці. Зброя виявилася легшою, ніж вона очікувала.

Вона подумала, що Мілла, мабуть, ніколи не любила цей меч. Можливо, носила його лише тому, що королева не могла з'являтися на фронті зовсім беззбройною. А може, Лоррейн помилялася. Вона знала про цю жінку надто мало, щоб навіть тепер упевнено судити про неї.

Це було найгірше.

Вона вбила людину, яку не встигла зрозуміти.

За дверима почувся тихий стукіт.

- Ваша Величносте?

Лоррейн упізнала голос капітана, якому наказала чекати зовні. Вона вклала меч Мілли в піхви й випросталася.

- Заходьте.

Капітан зупинився на порозі. Його погляд ковзнув від Лоррейн до тіла біля вівтаря. На обличчі не з'явилося ані здивування, ані осуду, але рука мимоволі стиснула ремінь на грудях.

- Що наказуєте робити?

- Передати тіло її людям. Без принижень і затримок. Меч покласти поруч. Ніхто не торкатиметься особистих речей королеви.

- А причину смерті?

- Не вигадувати історій. Королева Альбіону загинула під час зустрічі зі мною.

Капітан не відразу відповів.

- Це може мати серйозні наслідки.

- Я знаю.

- Король Альбіону не залишить цього без відповіді.

- Цього я теж не виключаю.

Вона пройшла повз нього до виходу. Надворі стояли двоє солдатів, а біля коней, трохи осторонь від інших, чекав Раден.

- Ви затрималися, - зауважив він.

- Зустріч виявилася довшою, ніж я очікувала.

Раден подивився на її рукав. Темна тканина приховувала більшість плям, але не всі.

- Наскільки довшою?

- Достатньо, щоб ви почали ставити запитання.

- Це моя робота, Ваша Величносте.

- Тоді виконуйте її мовчки, поки я не попрошу про інше.

Раден прийняв докір без видимої реакції. Він умів відрізняти наказ від роздратування, а роздратування - від страху. За роки служби при королівській раді він бачив достатньо правителів, щоб не вважати мовчання доказом спокою.

- Тіло передадуть альбіонцям, - сказав він. - Ваше рішення стане відомим обом арміям. Якщо ми приховаємо обставини смерті, противник отримає привід звинуватити Ноктаріум у вбивстві королеви й знищенні доказів.

- Тому ми нічого не приховуватимемо.

- Кассіан захоче отримати повний звіт.

Лоррейн зупинилася біля коня.

- Ви можете написати йому, що наказ виконано.

- Це не повний звіт.

- Тоді додайте, що Вейрхольм не капітулював, наші позиції залишаються незмінними, а я повертаюся до командування облогою. Упевнена, король оцінить військову точність.

- А обставини зустрічі?

Лоррейн подивилася на нього.

- Ви були присутні?

- Ні.

- Тоді не пишіть про те, чого не бачили.

На кілька секунд між ними запала тиша.

- Як накажете, - нарешті промовив Раден.

Він не став сперечатися. Але Лоррейн знала, що це не означає відмови від запитань. Раден умів чекати на відповідь так само терпляче, як досвідчений полководець чекає на помилку противника.

Вона сіла в сідло.

- Повертаємося до табору.

Звістка про смерть Мілли випередила їх.

Коли Лоррейн перетнула зовнішні позиції Ноктаріуму, розмови стихли. Солдати розступалися перед нею, але тепер дивилися не так, як раніше. Вони ще не знали подробиць, проте вже розуміли, що сталося щось, здатне змінити перебіг війни.

Раден їхав поруч, тримаючись трохи позаду. Він не втручався в її розмови з офіцерами, не намагався привласнити собі право командування й не коментував кожен наказ. Проте уважно слухав донесення, які надходили до Лоррейн, і ставив уточнювальні запитання там, де йому дозволяли.

Біля командного намету на них уже чекав начальник постачання.

- Ваша Величносте, маємо оновлені розрахунки. Запасів вистачить на продовження облоги, якщо не змінювати поточного розподілу. Проте для масштабного наступу доведеться переглянути постачання передових загонів.

- Масштабного наступу не буде, доки я не побачу обґрунтованого плану, - відповіла Лоррейн. - Вейрхольм досі має внутрішній пояс оборони. Ми не збираємося кидати людей на укріплення лише тому, що комусь хочеться швидкої перемоги.

- Після загибелі королеви Альбіону противник може втратити витримку, - обережно зауважив офіцер. - Якщо натиснути зараз…

- Ми не знаємо, як відреагує Едріан. А отже, не маємо права будувати план на припущенні, що він зробить помилку.