Глава 13. Ціна відданості

Обмін полоненими закінчився незадовго до полудня. На нейтральній ділянці між двома частинами Дорнхейма ще стояли столи зі списками, які вже кілька годин визначали, хто повернеться додому, а хто залишиться в чужій землі назавжди. Ніхто не говорив про перемогу. Після трьох днів боїв це слово втратило сенс.

Лоррейн тримала в руках список ноктаріумських полонених. Двісті одинадцять імен. Серед них були солдати Третього полку, бійці гарнізону, маги, кілька офіцерів і поранені, яких не встигли вивезти після боїв у нижньому дворі.

Тридцять один боєць Третього полку вже був у іншому списку. Загиблі.

Лоррейн пам'ятала їхні обличчя не всі. Але імена - так. Вона прочитала список ще раз. Потім склала його. Навпроти лежав список альбіонських полонених - сто шістдесят один.

Цифри були приблизно однаковими. Людей - ні. За три дні боїв Дорнхейм уже заплатив достатньо, щоб стало зрозуміло: жодна зі сторін не вийде з цієї битви тією самою.

Після обміну поранених передали через нейтральну ділянку. Альбіонські носії забрали своїх. Ноктаріумські - своїх.

Лоррейн стояла неподалік, спостерігаючи, як один із її солдатів, зовсім юний, кульгаючи, проходить до ноктаріумської лінії. Він побачив її. Зупинився. Віддав честь. Лоррейн кивнула. Хлопець пішов далі.

Едріан стояв навпроти. Він також дивився на своїх людей.

Лоррейн повернулася до нього. У думках знову та сама розмова: Едріан мав рацію. Вона теж відправляла людей у бій, знаючи, що частина з них не повернеться. Томас. Гаррет. Ерік. Роберт. Ще десятки, чиї імена вона сьогодні побачила на папері. Вона могла назвати це наказом. Війною. Необхідністю.

Але жодне слово не змінювало результату. 

Коли останній ноктаріумець перетнув межу, між арміями знову виникла тиша. Тепер вона була іншою. Короткою. Технічною. Умовною. Обмін закінчився. А от війна - ні.

Лоррейн склала список.

Десь за спиною пролунав сигнал. Один удар рога. Потім другий. З північної стіни відповіли.

Едріан повернув голову. Лоррейн також. Вона одразу зрозуміла, що означає сигнал. Альбіонські командири отримали наказ.

Обмін закінчився. Перемир'я - теж.

- Скільки в нас боєздатних? - запитала Лоррейн, повернувшись до свого командного пункту. Орден чекав її біля сходів. Його плече залишалося перев'язаним, але він відмовився від носилок.

- З урахуванням тих, хто повернувся з полону, приблизно чотириста шістдесят.

- Точно?

- Чотириста шістдесят три.

Лоррейн кивнула.

- Втрати до обміну?

Орден простягнув їй свіжий аркуш.

- Сто сорок три загиблих. Двісті дев'ятнадцять поранених. Дев'яносто сім зниклих безвісти. Двісті одинадцять полонені. Але тепер вони повернулися.

Лоррейн подивилася на цифри. Вона швидко підрахувала. Сто сорок три загиблих. Двісті дев'ятнадцять поранених. Дев'яносто сім зниклих. Двісті одинадцять полонених. Сімсот сімдесят людей пройшли через категорії втрат і полону за ці три дні. Але полонені вже повернулися. І тепер на руках Ноктаріума залишалося п'ятсот п'ятдесят дев'ять людей, яких він не міг повернути до строю негайно: загиблі, поранені та зниклі.

Лоррейн стиснула аркуш.

- Скільки серед загиблих Третього полку?

- Тридцять один.

- Поранених?

- Шістдесят два.

- Полонених?

- Двадцять сім. Усі повернулися.

- Боєздатних?

- Сто сімнадцять.

Лоррейн на мить заплющила очі. Двісті тридцять сім людей. Саме стільки залишалося від того складу Третього полку, який можна було порахувати після обміну: тридцять один загиблий, шістдесят два поранені, двадцять сім колишніх полонених і сто сімнадцять боєздатних. Але Третій полк був лише частиною гарнізону. І зараз цифри знову почнуть рости.

- Скільки магів можуть битися?

- П'ятдесят один.

- Було?

- Вісімдесят п'ять.

Лоррейн нічого не сказала.

- Скільки резерву?

- Майже немає.

- Майже - це не число.

- Тридцять шість людей, яких можна поставити на стіну. Але після цього вони не зможуть прикрити відхід.

Лоррейн розгорнула карту. Північні бастіони. Східна стіна. Внутрішній прохід. Нижній двір, який уже належав Альбіону. Центральна частина також. Вони все ще тримали північ і схід. Але це вже не була фортеця. Це був шматок фортеці, оточений ворогом.

- Що з магічними вузлами?

- Західний знищений. Центральний у руках Альбіону.

- Північний?

- Наш.

- Східний?

- Пошкоджений.

- Наскільки?

- Якщо Альбіон ударить по ньому зараз, він може не витримати.