Коли мовчать романи
Глава 1 Тиша на сторінці
Софія сиділа за столом, дивлячись на порожній екран ноутбука. Курсор миготів, немов насміхаючись над її безпорадністю. Кава давно остигла, а кімната заповнилася лише тихим шумом від кондиціонера. Вона зітхнула, відкинулася на спинку стільця і провела рукою по волоссю. Слова для нового роману відмовлялися приходити.
Попіл «Зоряних Веж» вже давно осів на книжкових полицях, а відгуки читачів залишилися десь у пам’яті. Усе, що залишалося від минулого успіху, було холодним і далеким. А новий роман, «Коли мовчать романи», здавався немов темною стіною: нічого, крім тиші, не було за нею.
Софія закрила очі. Їй здавалося, що квартира навколо наповнена тінями її власних думок. Голос у голові тихо питав: «Що ти робиш? Хіба ти справжня письменниця?» І хоч вона знала відповідь, сумнів усе одно точив її зсередини.
На столі лежав конверт, що привернув її увагу ще зранку. Лист від адвоката. Бабуся померла. Старий будинок у Карпатах, коробки, листи, які ніколи не відправляли… І раптом серце стислося від несподіваного відчуття: шанс, який могла пропустити, тепер стояв перед нею відкритий.
Софія знову відкрила ноутбук, але курсор залишався порожнім. Вона витерла долонею холодне скло екрану і підвелася. Час рушати. Можливо, тиша на сторінці не була кінцем, а лише початком.
#531 в Фентезі
Відредаговано: 03.12.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
