Коли море мовчить

Розділ 20. Коли море мовчить

Ніч.
Берег.
Вони сидять поряд, ноги торкаються холодного піску.
Навколо — лише шум хвиль і далекі ліхтарі.

Даніель дивиться в темряву, де море зливається з небом.
— Знаєш, — каже він, — море мовчить не тому, що втратило голос. Воно слухає.

Настя повертає голову.
— Як і я, — відповідає вона тихо.

Він усміхається.
— Тоді хай море почує нас обох.

І вони сидять мовчки, спостерігаючи, як перші зірки падають у хвилі, ніби залишаючи сліди тих, хто колись шукав шлях один до одного.

Море — спокійне.
Серця — теж.
Бо іноді, щоб зрозуміти любов, потрібно лише навчитися слухати тишу.

Подобається

#1541 в Жіночий роман
#1358 в Сучасна проза

Відредаговано: 10.10.2025