Коли море мовчить
Розділ 19. Пробачення
Вони сиділи на старому човні, що лежав на піску, і дивилися на море.
Довго мовчали. Слова приходили повільно, ніби боялися зруйнувати цей крихкий спокій.
— Я тоді злякався, — зізнався Даніель. — Твоя чесність, твої почуття… усе це було занадто справжнім. А я був не готовий.
— Я теж, — відповіла вона. — Я звикла захищатися від усього, навіть від тих, кого люблю.
Він посміхнувся, трохи сумно, але щиро.
— Ми обоє навчилися мовчати, коли треба було говорити.
— І кричати, коли треба було просто залишитися, — додала вона.
Він узяв її руку, не питаючи дозволу.
— Може, цього разу ми навчимося слухати?
Вона кивнула.
Море було спокійне. І навіть чайки, здавалось, літали повільніше.
Їм більше не потрібно було тікати від минулого — воно стало частиною їхньої історії.
#1540 в Жіночий роман
#1356 в Сучасна проза
Відредаговано: 10.10.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
