Коли море мовчить

Розділ 10. Лист із дому

Ранок пах кавою й морським повітрям. Настя відкрила телефон — і застигла.
"Привіт, Настю. Це я. Не знаю, чи маєш бажання читати, але… я все ще думаю про нас."
Лист від колишнього.

Серце защеміло, мов хтось торкнувся старої рани.
Він писав про те, що шкодує, що вона залишила місто, що, може, доля ще все виправить.

Настя довго сиділа, дивлячись у море. Потім вимкнула телефон.
Коли Даніель написав: “Зустрінемось сьогодні?” — вона відповіла коротко:
“Не можу.”

Він відчув холод навіть через екран.
А вона відчула провину — і страх, що минуле знов забере в неї теперішнє.

Того вечора Даніель стояв біля маяка, дивився на хвилі й не розумів, чому раптом між ними з’явилася відстань, яку не можна виміряти кроками.

Ася Рей

Подобається

#1547 в Жіночий роман
#1374 в Сучасна проза

У тексті є: романтика • драма •

Відредаговано: 10.10.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись