ГІПОТЕЗА ВНУТРІШНІ СУБОСОБИСТОСТІ

Керовані внутрішні субособистості як модульна когнітивна архітектура мозку

Анотація

У роботі запропоновано гіпотезу, згідно з якою людський мозок здатний формувати керовані внутрішні субособистості, що функціонують як стабілізовані функціональні конфігурації нейронних мереж, активовані для виконання спеціалізованих когнітивних або функціональних задач. На відміну від патологічних дисоціативних станів, ці субособистості не є автономними агентами, не мають власної волі або ідентичності, і повністю контролюються центральною метакогнітивною системою. Гіпотеза інтегрує положення модульних теорій мозку, метакогніції, теорії станів-атракторів нейронних мереж, феномену flow state та обчислювальних принципів модульних архітектур штучного інтелекту. Запропонована модель розглядає субособистості як природний механізм оптимізації когнітивної та функціональної ефективності мозку.

1. Вступ і постановка проблеми

Людський мозок демонструє здатність працювати в різних функціональних режимах, що характеризуються відмінностями у:

1. швидкості мислення

2. рівні концентрації

3. емоційному стані

4. больовій чутливості

5. моторній ефективності

Існуючі теорії описують ці явища як зміну станів мозку, однак не пропонують інтегрованої моделі, яка пояснює можливість їх стабілізації, повторної активації та свідомого контролю.

Ця гіпотеза пропонує, що мозок здатний формувати стабільні функціональні модулі — субособистості, які є спеціалізованими конфігураціями нейронних мереж.

2. Теоретичне підґрунтя

Гіпотеза базується на встановлених наукових принципах:

2.1. Модульна організація мозку

Мозок складається з функціонально спеціалізованих мереж, відповідальних за:

1. пам’ять

2. увагу

3. моторний контроль

4. емоції

5. прийняття рішень

2.2. Теорія станів-атракторів (Attractor States)

Нейронні мережі можуть переходити у стабільні конфігурації активності, що визначають функціональний стан системи.

Кожна конфігурація визначає:

- стиль мислення

- поведінкову ефективність

- фізіологічні реакції

2.3. Метакогніція

Свідомість здатна:

- спостерігати за власними когнітивними процесами

- регулювати їх

- перемикати функціональні стани

2.4. Predictive Processing і World Model Framework

Мозок функціонує як система внутрішнього моделювання, що формує і керує внутрішніми станами для оптимального виконання задач.

2.5. Обчислювальні принципи модульних систем

У складних обчислювальних системах ефективність досягається через модульну організацію функцій.

Гіпотеза пропонує аналогічну архітектуру для мозку.

3. Основне формулювання гіпотези

Субособистість є стабілізованою функціональною конфігурацією нейронних мереж, що може бути активована центральною метакогнітивною системою мозку для виконання спеціалізованих когнітивних або функціональних задач.

Ця конфігурація:

1. не є автономною особистістю

2. не має власної волі

3. не має незалежної ідентичності

4. повністю контролюється центральним Я

4. Нейродинамічний механізм

Формування субособистості базується на процесі стабілізації нейронних конфігурацій через:

1. повторну активацію

2. нейропластичність

3. оптимізацію нейронних зв’язків

Це призводить до формування стабільних функціональних режимів мозку.

5. Метакогнітивний контроль

Центральна метакогнітивна система виконує функції:

1. активації функціональних модулів

2. деактивації модулів

3. координації їх роботи

4. підтримки цілісності ідентичності

Це запобігає автономності субособистостей.

6. Функціональні типи субособистостей

6.1. Когнітивні модулі

Функції:

1. оптимізація пам’яті

2. структурування інформації

3. прискорення аналізу

4. покращення навчання

6.2. Функціональні модулі стану