ГІПОТЕЗА ПОВЕДІНКОВОГО ПРОГНОЗУВАННЯ ТА СУГЕСТИВНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ СЦЕНАРІЇВ

Інтегрована когнітивно-нейродинамічна модель передбачення та навіювання

Анотація

У роботі запропоновано інтегровану когнітивну гіпотезу, яка пояснює феномени передбачення, інтуїції та навіювання як взаємопов’язані прояви єдиного механізму прогнозування та стабілізації поведінкових сценаріїв. Згідно з гіпотезою, мозок функціонує як імовірнісна система внутрішнього моделювання (world model), що постійно формує прогнози майбутніх станів поведінкового середовища на основі несвідомої обробки інформації та свідомого аналізу. Передбачення виникає як результат побудови внутрішньої моделі ймовірного сценарію, а навіювання є механізмом його стабілізації через інтеграцію цього сценарію у внутрішню когнітивну структуру іншої людини. Гіпотеза інтегрує положення Predictive Processing, Bayesian brain theory, соціальної когніції та комунікаційної психології у єдину обчислювальну модель поведінкового прогнозування.

1. Вступ і постановка проблеми

Люди регулярно демонструють здатність передбачати поведінку інших, іноді з високою точністю. Також відомо, що вербальна інформація може змінювати майбутні рішення людини без примусу.

Традиційно ці явища вивчаються окремо:

1. інтуїція — у когнітивній психології;

2. прогнозування — у нейронауці;

3. навіювання — у соціальній психології;

4. ефект самоздійснюваного пророцтва — у поведінковій науці.

Однак відсутня інтегрована модель, що пояснює їх як частини єдиного механізму.

Ця гіпотеза пропонує таку модель.

2. Теоретичний фундамент

Гіпотеза базується на наступних наукових принципах:

2.1. Predictive Processing

Мозок постійно формує прогнози майбутніх станів середовища.

2.2. Bayesian brain theory

Мозок працює як імовірнісна система, що оцінює майбутні сценарії з різною ймовірністю.

2.3. Theory of Mind

Мозок формує внутрішні моделі інших людей, включаючи їхню поведінку та реакції.

2.4. Соціальна когніція

Люди здатні прогнозувати поведінку інших на основі патернів.

2.5. Психологія навіювання

Вербальна інформація може змінювати поведінкові траєкторії через зміну внутрішніх моделей.

3. Основне формулювання гіпотези

Передбачення є результатом побудови мозком імовірнісної моделі майбутніх поведінкових сценаріїв на основі несвідомого і свідомого аналізу інформації.

Навіювання є механізмом стабілізації одного з таких сценаріїв через його інтеграцію у внутрішню модель людини, що змінює її поведінкову траєкторію.

4. Несвідомий рівень прогнозування

Підсвідомість постійно аналізує:

1. мікросигнали поведінки;

2. інтонації;

3. жести;

4. патерни взаємодії;

5. статистичні закономірності.

Це дозволяє формувати прогнози без участі свідомості.

5. Свідомий рівень прогнозування

Свідомість може:

- аналізувати поведінку;

- моделювати сценарії;

- робити логічні висновки;

- будувати прогнози.

6. Формування внутрішньої моделі іншої людини

Мозок формує внутрішню модель іншої людини, яка включає:

- поведінкові патерни;

- емоційні реакції;

- ймовірні рішення.

Це дозволяє прогнозувати її поведінку.

7. Навіювання як механізм стабілізації сценарію

Навіювання змінює:

- очікування;

- увагу;

- інтерпретацію подій;

- поведінкові рішення.

Це відбувається через інтеграцію сценарію у внутрішню модель.

8. Механізм зниження когнітивної невизначеності

Мозок прагне зменшити невизначеність.

Чіткий сценарій стабілізує поведінкову систему.

9. Принцип поведінкового поля ймовірностей

Поведінка існує як множина можливих сценаріїв.

Навіювання змінює ймовірність реалізації одного з них.

10. Нейробіологічна основа

Ключові структури мозку:

1. префронтальна кора — прогнозування;

2. default mode network — симуляція;

3. salience network — вибір сценарію;