ГІПОТЕЗА ПІДСВІДОМОГО МОДЕЛЮВАННЯ МАЙБУТНЬОГО

Когнітивно-прогностичне пояснення феноменів дежавю та прогнозно релевантних сновидінь

Анотація

У роботі запропоновано гіпотезу, згідно з якою феномен дежавю є результатом збігу поточного сенсорного досвіду з раніше сформованими підсвідомістю прогностичними моделями майбутніх подій. Мозок розглядається як ієрархічна прогностична система, що постійно формує імовірнісні симуляції можливих станів середовища на основі підпорогової сенсорної інформації, статистичних закономірностей і попереднього досвіду. Дежавю інтерпретується як суб’єктивне переживання моменту, коли реальний стан середовища досягає високого ступеня відповідності одній із таких латентних симуляцій. Прогнозно релевантні сновидіння розглядаються як альтернативний режим функціонування цієї ж симуляційної системи в умовах зниженого контролю свідомості. Гіпотеза інтегрує положення Predictive Processing, моделей знайомості пам’яті та теорій симуляційної функції сновидінь у єдину когнітивну модель.

1. Вступ і постановка проблеми

Феномен дежавю є широко поширеним суб’єктивним переживанням, що характеризується відчуттям знайомості поточної ситуації за відсутності явного спогаду про її попереднє переживання. Існуючі пояснення здебільшого зводять дежавю до:

1. збоїв у механізмах пам’яті,

2. асинхронності нейронної обробки,

3. помилок розпізнавання знайомості.

Однак ці моделі не повністю пояснюють:

1. виникнення дежавю в нових ситуаціях,

2. відчуття передбачення наступних моментів,

3. зв’язок із сновидіннями,

4. вибірковість і рідкість явища.

Це вказує на необхідність розгляду дежавю як можливого прояву фундаментальної функції мозку — прогностичного моделювання.

2. Теоретичне підґрунтя

Гіпотеза базується на кількох сучасних наукових принципах:

Predictive Processing Theory: мозок постійно генерує прогнози майбутніх сенсорних станів.

Unconscious Information Integration: підсвідомість обробляє значно більший обсяг інформації, ніж свідомість.

Memory Familiarity Models: відчуття знайомості виникає при збігу поточного стану з внутрішнім патерном.

Dream Simulation Theory: сновидіння можуть виконувати функцію моделювання можливих сценаріїв.

World Model Framework (когнітивна і обчислювальна нейронаука): мозок формує внутрішню модель світу і використовує її для симуляції майбутнього.

3. Основне формулювання гіпотези

Підсвідомість людини постійно формує багаторівневі імовірнісні симуляції можливих майбутніх подій на основі:

1. сенсорної інформації,

2. статистичних закономірностей,

3. соціальних патернів,

4. асоціативних зв’язків досвіду.

Ці симуляції зберігаються у латентній формі як структурні моделі можливих станів реальності.

Дежавю виникає в момент, коли поточний сенсорний стан досягає високого ступеня відповідності одній із таких моделей.

Суб’єктивно це переживається як знайомість без спогаду.

4. Механізм виникнення дежавю

Механізм включає три ключові етапи:

4.1. Формування латентних моделей

Підсвідомість постійно формує симуляції можливих ситуацій.

Ці моделі включають:

1. просторові конфігурації,

2. соціальні взаємодії,

3. сенсорні патерни,

4. внутрішні стани.

4.2. Порівняння моделі з реальністю

Сенсорні дані постійно порівнюються з прогнозами.

При високому ступені відповідності виникає сигнал збігу.

4.3. Суб’єктивне переживання

Свідомість отримує сигнал знайомості без доступу до джерела моделі.

Це і переживається як дежавю.

5. Маркер часової атрибуції

Мозок має механізм, що розрізняє:

- спогади,

- поточний досвід,

- прогнози.

Дежавю може бути результатом короткочасного конфлікту в цій системі, коли прогнозна модель інтерпретується як слід минулого досвіду.

6. Сновидіння як режим симуляції

Уві сні:

- знижений контроль свідомості,

- активна симуляційна діяльність,

- ослаблена сенсорна прив’язка.

Це дозволяє формувати моделі майбутніх подій у більш вільній формі.

При збігу таких моделей із реальністю виникає ефект “прогностичного” сновидіння.

7. Когнітивний механізм обмеження