Сонце пробивалось крізь віконні фіранки. З вулиці почали доноситись шум автівок та розмови випадкових пішоходів. Вдало ігнорувати ранкову рутину вдавалося Соломії, яка солодко спала не думаючи про всі справи, які чекали на неї після пробудження.
На робочому столі дівчини можна було помітити розгорнуту книгу Д.Остін - «Емма», напевно, залишену в такому вигляді ще звечора. Поверх книги лежав зошит, в якому то тут то там виднілися занотовані речення з книги. Даний етюд пояснював наведений будильник на 10:30, і незадоволено-сонний вигляд дівчини, після того як він її розбудив.
Але Соломія не відповіла, а тільки ліниво потягнулась і підвелась щоб закрити двері до своєї кімнати.
Дівчина залюбки б ще полежала в ліжку, але ранкові справи і бажання поснідати змусило забути про такі роздуми.
Умивши обличчя, дівчина розглядала як сонячне проміння потрапляло через привідкрите вікно до ванної кімнати, і прикрашало її волосся. Соломія любила ось такі не квапливі ранкові моменти, тому при нагоді не забувала насолоджуватись ними. Вона стояла розглядаючи своє темно-каштанове волосся довжини трішки нижче плеча, із незліченою кількістю маленький, не розчесаних хвильок, свої контрастні сіро-блакитні очі, що підкреслювались густим рядом вій.
Раптом їй пригадались слова подруги, про потребу готувати сніданок, але як це буває теплими літніми ранками, бажання готувати було зовсім відсутнє. А ось бажання прогулятись і насолодитись ще не розігрітим до нестерпності повітрям, було наявним. Недовго думаючи, дівчина відчинила дверцята шафи, одягнула легенький літній одяг, і взявши деякі особисті речі вийшла з квартири, збігла сходами на перший поверх і підійшла до того місця, де був закріплений тросом-замком її велосипед. Це був найбільш дівчачий та милий велосипед, серед всіх, які можна було помітити на вулицях міста. Він був м’ятного кольору, до рами якого кріпились солом’яна корзинка, а шини були спеціально замінені з чорних на тілесно-коричневі.
Коли спускаєшся по стрімкій вулиці вниз на двоколесому транспорті прохолодне ранкове повітря наповнює енергією, волосся розчісується вітром - відчувається свобода. Саме такі відчуття прокинулись у юначки, коли та прямувала по сніданок. Ось вона залишає велосипед на вулиці, а ось заходить в задушливу кафе-пекарню і робить замовлення:
Вже за декілька хвилин, забравши замовлення дівчина була вдома. Занісши паперові пакети із свіжою випічкою, солодкий аромат рознісся по всій кухні, допомагаючи апетитові ставати ще більш відчутнім.
Заваривши зеленого чаю, та приступивши до сніданку дівчина раптово пригадала про посилку, доставлену кур’єром ще з раннього-ранку. Пакунок стяв на підвіконні, до нього був прикріплений лист, марки якого освічувались сонячним промінням. Дівчина знала що в посилці, а ось цікавість прочитати листа взяла верхи, тому вона підвелась з-за столу і підійшла до конверту, щоб прочитати листа. Конверт не був куплений у поштовому відділені, з поміж інших його вирізняв цупкий папір за залишки клею, залишені по краям конверту. В середину був аркуш, на якому виднілись виведені рівним, маленьким почерком літери.
« Привіт, Соломіє!
Пишу тобі листа, оскільки знаю, як сильно ти любищ їх отримувати.
У мене все добре, і хочу повідомити, що відправляюсь у чергове плавання раніше запланованого часу. Моє повернення планується на 17 червня. До кінця літа більше не буде рейсів, тому якщо матимеш бажання, можеш приїздити до мене на декілька тижнів після мого повернення. Буду тобі рада.
До зустрічі сестричко!
Зоряна.
Р.s. Не забуть передати пакунок батькам».
Звичайно дівчина зраділа новині, але всерйоз пропозицію не розглянула. Цього літа у неї планувалось стажування, після якого вона могла отримати хорошу роботу у місцевому видавництві.
#9905 в Любовні романи
#3829 в Сучасний любовний роман
#2245 в Жіночий роман
Відредаговано: 05.02.2021