Тиша перед магією

Церемонія відбувалась у стародавньому магічному храмі — не показному, не пихатому, а сповненому світла, каменю і тиші. Лише найближчі. Жодної преси, жодної пишноти. Тільки аромати магічних квітів, тремтіння від сили, що наповнювала простір, і він — перед нею.

Драко стояв у темному костюмі, строгому й шляхетному, з срібною ниткою вздовж манжетів. Його волосся було трохи розтріпане вітром, погляд — чистий, прямий, майже урочисто-заляканий.

Герміона — в сукні кольору перлового світла. Без корони, без прикрас. Лише тканина, яка спадала по тілу, наче місячне сяйво, і лінія плеча, відкрита рівно настільки, щоб душа залишалась незахищеною.

Маг поруч із ними був старий, сивий, із голосом, що звучав не словами, а спогадами.

— Ви даєте клятву не лише один одному. Ви клянетесь перед магією, яка вас з'єднала.

Вони подали руки.

Старий провів жезлом по повітрю, і тонкі золоті нитки магії зійшли згори, сплітаючи їхні долоні, зап'ястя, аж до сердець.

— Повторіть.

Драко вдихнув. І промовив:

— Я, Драко Люціус Мелфой , клянуся зберігати твоє ім'я як найдорожчу таємницю в серці.

Я клянуся захищати тебе — не мечем, а словом, не гнівом, а мудрістю.

Я клянуся любити тебе, навіть якщо магія згасне, навіть якщо згорить світ.

І хай магія, що стала свідком моїх слів, буде моєю печаттю.

Він дивився лише на неї. Герміона ледве дихала, очі повнилися вогнем.

І вона відповіла:

— Я, Герміона Джин Грейнджер, клянуся берегти твоє ім'я і твою тінь.

Я клянуся бути поруч — у світлі й темряві, в правді і в сумнівах.

Я клянуся бути силою, коли ти впадеш, і тишею, коли тобі стане надто гучно.

І хай ця клятва стане частиною світу, як і частиною мене.

Магія спалахнула.

Нитки, що тримали їхні руки, перетворились на візерунки — тонкі, сяючі лінії, що вкорінились у шкіру, на згинах зап'ясть. Їхні душі були пов'язані.

Поцілунок був тихим. Без оплесків. Без камер. Але світ затамував подих.

**********

The Daily Prophet

Спецвипуск • Рубрика: "Історії, що залишаються"
Флорі Блеквуд, спеціально для The Daily Prophet

"Історія, яку не зупинити: Мелфой і Грейнджер — клятва, яку прийняла магія"

Коли останні пелюстки осіли на траву, а повітря ще тримало тепло злитої магії, стало зрозуміло: щось закінчилось. І щось інше — тільки почалось.

Вона — жінка, яка змінила хід історії. Він — чоловік, якого історія вважала тінню. Разом — тиша, яку слухає навіть магія.

Весілля Драко Мелфоя та Герміони Грейнджер — подія, що вже перетворилась на легенду, хоча минуло лише кілька днів. Пишне? — Ні. Ідеальне? — Так, у своїй тиші, у світлі, що мовчки падало на їхні плечі, у світлинах, які, здається, доторкаються до серця.

На обкладинках — одна з таких світлин: двоє стоять у центрі закляття, тримаючись за руки, очі в очі. Над ними — арка зі світла і вечірнього неба. Їхні долоні пов'язує магія. Не папери. Не родоводи. А вона — стара, глибока, чиста, як у часи до війни.

"Ми обіцяли одне одному світло.
Навіть тоді, коли його не буде", — сказала Герміона.

"Навіть якщо згорить світ. Ти — моя межа", — відповів Драко.

Ці слова вже цитують в афішах, у вигравіруваних талісманах, у записниках мрійниць і в головах тих, хто ще не забув, що магія — це не завжди закляття.

Коментар архіваріуса:

"Це не просто союз. Це рідкісний пакт, який сама магія прийняла як істинне злиття душ.
Такі клятви не зникають. Вони вписуються в історію".

Постфактум з келихами: Тео й Блейз вижили. Ледь-ледь

Серед десятків заголовків одну світлину обговорюють не менше, ніж головну подію — фото двох елегантних, але втомлених чоловіків у саду, вже після весілля. Блейз тримає коробочку з кільцем ("на випадок, якщо Драко щось забуде"), Тео — табличку з написом:

"Я все ще чую його голос уві сні."

"Коли він двадцятий раз читав свою клятву — я реально шукав рейс до Бразилії", — зізнався Забіні.

"Тепер я знаю, що репетиції можуть бути бойовим травматичним досвідом", — підтвердив Нотт.

І насамкінець:

Це була подія без камер, без скандалів, без дописів у ЧарМережі в реальному часі. Але вона вже залишилась в історії — тому що була справжньою. Тому що була сміливою. І тому що була про те, чого так бракує в світі магії — про надію.

Редакція вітає новостворений союз.
І зізнається:

"Деякі історії не потребують зайвих слів.

Вони не створені для галасу чи заголовків.
Вони просто трапляються — і залишають відлуння.

Це було не просто весілля. Це був перелом.
Момент, коли два шляхи, що колись йшли у протилежні боки, зустрілись — і стали одним.

Світ запам'ятає цю клятву.
Не тому, що вона була ідеальною. А тому, що вона була справжньою.

Ми вдячні, що мали право записати її".

**********

 

Котики, це кінець!

Дякую що були поруч!

Сподіваюсь, вам сподобалась ця подорож. 

Залишайте свої думки і до зустрічі у наступних історіях!