Вхід у світло

Міністерство жило у звичному темпі — дипломатичні зустрічі, звіти, плани, обговорення нових угод. Герміона працювала як завжди — швидко, точно, рішуче. Але Драко бачив те, що не бачили інші: як її пальці злегка завмирають над пером, коли його ім'я з'являється у листах. Як вона не дивиться на нього під час нарад — і як уважно слухає, коли він говорить.

Вони обоє мовчали про ніч. Але тиша між ними була іншою — не порожнечею, а напругою. Наче недомовлене слово, що вже майже вирвалось, але чекає дозволу.

У п'ятницю вона залишилась у своєму кабінеті довше, ніж зазвичай. Було вже за дев'яту вечора, коли двері обережно відчинились. Помічниця подала їй невелику, але важку коробку, перев'язану стрічкою темно-зеленого кольору.

— Кур'єр сказав, що це особисто вам, пані заступнице.

— Від кого?

— Не сказав. Але я маю здогадки.

Герміона зачинила двері і довго не торкалася коробки. Вона просто дивилась на неї. Лише за кілька хвилин зняла стрічку і повільно відкрила.

Всередині — вишукана прикраса: тонке кольє з білим опалом, що світився зсередини ледь помітним сяйвом. Як місячне світло в нічному небі. До нього — маленький аркуш пергаменту, підписаний знайомим почерком.

«Це не зобов'язує.

Але якщо вдягнеш — я знатиму, що можу взяти тебе за руку серед усіх.

І нікого не боятися.»

Вона затулила лист долонею. Серце билося частіше, ніж того вимагала логіка.

Ввечері, вдома, вона довго дивилась на своє відображення. У руках — те саме кольє. А на ліжку — сукня, яку вона вибрала ще тиждень тому. Темна, із відкритими плечима. Рішуча.

Світло у вітальні було приглушеним — м'які лампи обережно розсіювали тіні, ніби не хотіли розбудити вечірню магію. Герміона стояла перед великим дзеркалом, її погляд був зосередженим, але спокійним, навіть трохи заінтригованим.

Сукня, що лежала на ліжку, була вишита тонким сріблястим узором, який переливався, немов живий водоспад. Колір — насичений темно-синій, майже чорний, що переходив у глибокий індиго, наче нічне небо.

Вона обережно взяла сукню в руки — довга, в пол, але з грайливим високим розрізом, який відкривав лінію ноги аж до стегна. Виріз на спині був досить глибоким, підкреслюючи стрункість силуету, але не виходив за межі стриманості. Рукави — тонкі, майже прозорі, злегка мерехтіли тканиною, що нагадувала павутиння з найтоншого шовку.

Герміона повільно почала вдягатися, кожен рух був продуманий і точний — наче вона готувалась не просто до балу, а до важливого кроку в новому житті.

Пальці легенько провели по швах, ніби шукали прихований сенс. Відчуття сили змішувалось із легкою вразливістю — саме так вона і уявляла себе сьогодні.

Вийшовши з кімнати, вона пройшлась до дзеркала в коридорі — і побачила там себе повністю. Силует витончений, але впевнений, готовий зустріти погляди всіх, хто прийде на бал.

На столі лежав маленький футляр — той самий, що Драко надіслав їй із кольє. Вона на хвилину доторкнулася до нього, а потім повільно відкрила.

Світлий опал виблискував під світлом лампи, ніби тримав у собі цілий Всесвіт. Вона вдягнула кольє — і відчула, як невидима нитка між нею і Драко стає міцнішою.

Велика зала Міністерського балу виблискувала кришталем і золотом. Кристали люстр скидали на підлогу танцююче світло, яке зливалося з шелестом шовку та тихим гулом розмов.

Драко стояв у глибині кімнати, схований між групою дипломатів і бізнесменів. Він був у класичному темно-синьому костюмі, без зайвих прикрас — але його погляд не відривався від одного й того ж місця.

На верху, біля величних сходів, що вели з верхніх залів, з'явилася вона. Герміона. У своїй сукні — темно-синій оксамит, що переливався з кожним кроком, а розріз на нозі додавав їй одночасно вишуканості й сміливості.

Вона спускалася вниз, плавно, майже мов у танці, але кожен рух був напружений, стриманий.

Раптом поруч з нею з'явився Міністр магії — усміхнений, діловий, із блиском в очах, який видавав справжній політичний хист.

— Герміоно, дозволь представити наших шановних інвесторів, — голос його був рівним, але ритмічним, немов диригент оркестру.

Він ніби втягнув її у центр подій — навколо миттєво збіглися бізнесмени, політики, магічні діячі. Герміона опинилась в оточенні, яке важко було розірвати.

Драко, зосереджений і пильний, помітив, як вона ледве помітно поглянула по залі. Її очі ковзнули по людях, шукаючи його. Він знав, що вона щукає його. І в тому швидкому, ледь помітному погляді була тривога — "чи він її побачить, чи зможе дістатися".

Але Міністр все більше відводив її від нього, втягуючи у чергову бесіду. Драко стиснув кулаки. Навколо було багато людей, але його увага належала тільки їй. І в цю мить він зрозумів: ця ніч буде не просто балом. Це буде випробуванням.