Неможливо не відповісти

Лист прийшов не через звичну пошту — а особисто, совою з темно-срібним пір'ям. Таких у Міністерстві не було.

Герміона щойно повернулась із наради, ще не зняла мантію, а на письмовому столі вже лежав згорнутий пергамент. Запечатаний... срібною печаткою з ініціалами Д.М.

— Ну звісно, — прошепотіла вона.

Розірвала віск, розгорнула лист — і зупинилась.

У повітрі запанувала тиша, яка здавалася живою. Мов усі звуки Міністерства стишилися, даючи простір цим словам.

«...кореспонденція з елементами тепла»

У неї сіпнувся кутик вуст.

«...ваші брови... я щиро розчарований»

Вона зітхнула.

Цього разу посмішка не була контрольованою. Вона розлилася щиро, розтоплюючи ту втому, що трималася за плечі вже тижнями.

Герміона обережно поклала листа на стіл, повільно сіла. Пальці ще довго ковзали краєм пергаменту, ніби хотіли запам'ятати тепло від його жартів, як дотик через тканину.

Їй ніхто й ніколи не писав таких листів.

Ніхто не наважувався бути легким поруч із нею. Ніхто не дозволяв собі грати словами так близько до її внутрішніх меж.

Але він дозволив.

І вона... не знала, як не відповісти.

"Від: Г.Г.

До: Д.М.

Пане Мелфой,

Ваше занепокоєння — цілком слушне. Я теж не очікувала, що ваша кореспонденція набуде ознак легкості, які, мушу визнати, дещо вибивають з мого звичного темпу.

Щодо вашого P.S. — зауважу: моя міміка не є предметом для спостереження або статистики.

Але якщо ви вже почали її вивчати, будьте обережні — це може стати звичкою.

З належною офіційною серйозністю (і трохи цікавістю),

Г. Грейнджер"

Вона відклала перо.

І тільки після того, як лист полетів до нього, дозволила собі всміхнутись — ширше, відкрито.

І подумала:

"Що ж, Драко Мелфой. Тепер твоя черга".

**********

Драко був у себе в кабінеті, коли прилетіла сова. Він одразу впізнав почерк на згортку — навіть до того, як відкрив листа.

Пальці торкнулись воскової печатки. Відчуття було майже тривожним.

Він сів. Розгорнув. І прочитав.

«...моя міміка не є предметом для спостереження або статистики...»

«...це може стати звичкою»

— Мерлін, вона жартує, — сказав сам собі тихо. — І ще як.

Драко нахилився вперед, поклав лікті на стіл. Посмішка торкнулась його обличчя повільно, наче світло світанку — не яскраво, але невідворотно.

Йому подобалась її гострота. Її витримка. Те, як вона залишалась стриманою навіть у флірті.

Але найбільше йому подобалось, що вона відповіла.

І з цікавістю.

Він провів пальцем по нижньому краю листа, ніби хотів щось відповісти одразу... але не став.

Замість того підняв погляд на годинник:

— У неї нарада за двадцять хвилин. Вона точно йтиме через головний коридор...

**********

Герміона ішла швидко — як завжди. Чіткий крок, плечі злегка напружені, мантія ледь торкається підлоги. У руках — тексти до доповіді. В голові — ще не вщухла луна його слів.

Вона вже майже минула арку в центральний коридор, коли почула знайомий голос:

— Пані Грейнджер.

Він стояв біля вікна, тримаючи якусь папку. На вигляд — зовсім випадково. Але вона знала, що нічого випадкового у ньому не було.

Грміона зупинилась. Погляд — нейтральний. Але щось у кутиках вуст зраджувало емоцію.

— Пане Мелфой, — коротко кивнула.

— Отримав ваш лист.

— Я це передбачала.

— Не думав, що сова витримає такий вантаж сарказму.

— Моя сова звикла до дипломатичних викликів.

Пауза. Він усміхнувся — легко, як дотик до зап'ястя. Вона — ледь хитнула головою, але не відвернулась.

— Звикаєте до мого стилю? — запитав він, не відводячи погляду.

— Поки що — до почерку. Але інше... ще досліджується.

Коротка тиша. Люди проходили повз, але їхній мікросвіт лишався нерухомим. Потім вона легенько підняла теку в руці, і мовила:

— На мене чекають. Але... дякую за аналітичний звіт. І за... спостережливість.

— У мене ще багато даних. Якщо ви дозволите їх... доповнити.

Вона глянула на нього — рівно, відкрито, трохи тепліше, ніж дозволено протоколом.

— Подумайте над формою подання. Усе має бути... прийнятним до архіву.

І пішла. Лише край її мантії ледь торкнувся його пальців, коли вона промайнула повз.

Він дивився їй услід, і подумав:

«Тепер — гра почалась по-справжньому, і вона в ній явно виграє».