Глава 8. Поцілунки крізь бурю

Глава 8. Поцілунки крізь бурю

У темній кімнаті, за старим стільчиком, сиділа прив’язана принцеса Амелія. Її руки були скуті мотузками, рот зав’язаний грубою тканиною, щоб вона не могла кричати. Сльози текли по її щоках, але очі палали рішучістю. Вона відчайдушно намагалася вирватися, коли раптом двері відчинилися — і в кімнату увірвалися Туліо, принц Ерік, Марія та звірята.

Ключ клацнув у замку, і пута впали. Ерік зі сльозами радості кинувся до сестри, розв’язуючи останні вузли.

— Амеліє! — вигукнув він. — Я знав, що знайду тебе!

Вони міцно обнялися, і цей обійм був тепліший за будь-яке полум’я. Марія теж пригорнула Амелію, і всі відчули полегшення, ніби важкий камінь звалився з їхніх сердець.

Та в душі Туліо було неспокійно. Ще недавно він вважав Лянь жорстоким генералом, бездушною воїтелькою. Але тепер усе змінилося — він відчував до неї любов і тривогу. «Що, як колдун заподіє їй лихо?» — думав він, стискаючи меч і стрілу. Не вагаючись, Туліо кинувся назад, щоб врятувати Лянь, навіть ціною власного життя.

— Ти куди, Туліо? — вигукнула Джулі, її вушка тремтіли від страху.

— Я мушу врятувати Лянь. Моє серце не знаходить спокою. Ви рятуйте принцесу, а ми доженемо! — відповів він, і його очі палали рішучістю.

Котик Оскар махнув лапкою, його голос був серйозним:

— Поспішайте! Завтра Новий рік, ви повинні зустріти його цілими, воїни!

Та саме тоді до кімнати увірвалися Шарлотта з дочками. Їхні очі палали червоним вогнем, а голоси звучали, мов грім.

— Ви зараз попляшете! — закричали вони, кидаючись на Марію й Амелію.

Але чарівниця Зимелла підняла руки, і заметіль увірвалася в кімнату. Сніг і крига закрутилися вихором, і ворогів викинуло крізь вікно. Вони впали в холодне озеро, їхні крики заглушив вітер.

У цей момент принц Ерік побачив на кризі кришталеву туфельку — ту саму, яку він подарував Марії, коли вони вперше зустрілися. Він спустився вниз, узяв її й простягнув Марії.

— Я кохаю тебе, Маріє… Хочу, щоб ти завжди була зі мною. Давай одружимося в церкві. — Ерік став на коліна й показав туфельку замість кільця. — Вийдеш за мене, моя дорога?

Марія розгубилася, її щоки запалали, але Амелія й звірята підтримали її. Джулі весело підстрибнула, а Оскар муркотів схвально. Марія глянула в очі коханого й прошепотіла:

— Згодна, мій принце.

Ерік підняв її за талію й закружляв у танці, їхні сміх і сльози змішалися в єдину мелодію щастя.

А тим часом Лянь боролася з Мортіфером. Його темна магія була сильна, і вона впала, випустивши меч. Але раптом стріла Туліо влучила в чаклуна. Мортіфер закричав, його тіло розсипалося на крижаний пил, і він зник назавжди.

Лянь сиділа на землі, її плечі тремтіли. Туліо підбіг, узяв її за руку й прошепотів:

— Давай більше не будемо приховувати почуття. Я кохаю тебе Лянь.

Лянь усміхнулася крізь сльози, її голос був ніжним:

— І я теж кохаю тебе. Ти тепер мій…мій полонений серця.

Вона поцілувала його, і вони обнялися. Марія, Ерік, Амелія та звірята аплодували, а Зимелла дивилася на них із гордістю й радістю.

Попереду їх чекала весільна церемонія на Новий рік, де Марія й принц поцілуються, а Лянь і Туліо, закохані, повернуться у свій час, щоб будувати нові плани. І цього разу — вже разом.