Глава 7. Блиск крізь завірюхи

Глава 7. Блиск крізь завірюхи

Вітер свистів у гілках, а сніг засипав усе навколо. Коні Лянь і Туліо пробивалися крізь ліс, де завірюха ховала дорогу. Раптом Ерік, вдивляючись у темряву, помітив щось рожеве серед білого снігу.

— Це… блискітки! — вигукнув він, зіскочивши з коня. Він підняв із землі маленьку рожеву іскру. — Це від сукні моєї сестри Амелії! Ми знайдемо її за цими слідами!

Марія підійшла ближче, її лахміття тріпотіло на вітрі.

— Що там, милий? — запитала вона тихо.

Ерік показав їй блискітку, його очі сяяли надією.

— Це знак від Амелії. Вона жива, і ми зможемо її врятувати.

Лянь озирнулася на темний ліс і важку заметіль.

— Тут занадто темно. Нам треба перечекати, поки буря стихне.

Ерік гнівно відповів:

— Ні! Ми йтимемо далі. Це моя сестра, і їм потрібен я!

Туліо втрутився, його голос був твердим:

— Не кричи на Лянь. Вона намагається допомогти тобі. Вона смілива і ніколи не залишить у біді.

Лянь завмерла, відчуваючи, як її щоки налилися рум’янцем. Вона була вражена тим, що Туліо заступився за неї, хоча вони ще так мало знали одне одного. Вона вирішила промовчати, але в серці відчула теплу іскру.

Ерік глибоко зітхнув і звернувся до Лянь вже спокійніше:

— Він правий. Я знаю, ви намагаєтеся допомогти.

Марія тремтіла від холоду, її губи посиніли. Туліо глянув на Еріка:

— До того ж твоя дівчина замерзає. Треба знайти укриття.

Лянь уперше погодилася з ним без суперечок:

— Так, я згодна. Хоч ти й мій полонений… але зараз ми повинні діяти разом.

Туліо усміхнувся, його очі світилися теплом.

Звірята Джулі й Оскар весело підбігли вперед, показуючи дорогу.

— Ходімо! — вигукнула кролиха. — Там є старий будинок, ми зможемо сховатися від бурі!

І вся компанія рушила крізь заметіль, ведені блиском надії й дружби.

І тут з’явилася Зимелла, її сяйво розсікло заметіль. Вона підняла руку й сказала:

— Я вам укажу шлях до дому, де ви зможете укритися.

Вона проклала світлий промінь крізь темний ліс, і перед ними відкрився шлях до невеликого будинку. Він стояв серед дерев, мов охоронець тиші, і здавався теплим та затишним. У його вікнах мерехтіло світло, ніби саме житло чекало на мандрівників.

— Там ви знайдете спокій і сили для нової битви, — промовила Зимелла.

Герої рушили вперед, відчуваючи, що їх веде не лише магія, а й надія.

Раптом Ерік зупинився. Його погляд упав на рожевий шарф, що лежав на снігу. Це був шарф його сестри Амелії. Він підняв його, стиснувши кулак так, що пальці побіліли.

— Вони забрали її через мене… — прошепотів він, опустивши голову.

Марія підійшла ззаду, ніжно обійняла його за плечі й прошепотіла:

— Любий, ми врятуємо її. Я вірю в тебе.

Зимелла підняла руку, і світло її чарів розсікло темряву.

— Я покажу вам шлях. Амелія схована неподалік. Ви повинні поспішати.

Туліо, піднявши меч, вигукнув із запалом:

— Ну, амігос, чого ми чекаємо?

Лянь здивовано глянула на нього:

— Що означає «амігос»?

Туліо усміхнувся тепло й пояснив:

— Це іспанське слово. Воно означає «друзі». А як буде «друзі» китайською?

Лянь відповіла з легкою усмішкою:

— 朋友 (пхень-ю). Це теж означає «друзі».

Джулі, кролиха, підскочила й вигукнула:

— Ой, як романтично! Але давайте вже зайдемо в дім, бо бідна принцеса Амелія в небезпеці!

Світло Зимелли вказувало шлях до старого будинку серед лісу. Там на них чекала нова таємниця й, можливо, ключ до порятунку Амелії.

Коли вони зайшли всередину, світло раптово згасло.

— Ой, як темно, хлопці… хтось розпаліть вогонь, — занепокоєно промуркотів котик Оскар.

Та раптом світло знову спалахнуло — і перед ними постали Шарлотта з дочками та сам Мортіфер Темнозор. Його холодна усмішка змусила всіх здригнутися.

— Я допоможу їм зруйнувати все, що ви збудували, — промовив він. — Принц Ерік стане нашим полоненим, щоб ніколи не поцілувався з Марією. А ви, Лянь і Туліо, так і не повернетеся додому.

Лянь нахилилася до Туліо й прошепотіла:

— Я прикрию їх. А ти з друзями йди рятувати принцесу Амелію.

Туліо ніжно відповів, уперше показавши справжні почуття:

— Як же ти? Без тебе я не піду.

Лянь глянула на нього так, як ще ніколи раніше:

— Я знаю… ти теж мені дорогий. Але ми повинні зробити все, щоб повернутися додому. Пізніше ми поговоримо про нас…

Шарлотта схопила Марію за руки й зловісно засміялася:

— Ну ти й прудка дівчинка. Думала, що зможеш забрати у нас принца?

Лянь підняла свій меч, його сяйво розсікло темряву.

— Не наближайтеся до неї! Я знаю, як ви поводилися з Амелією та Марією. А ти, Мортіфер… саме через тебе ми потрапили в цей світ. Чого ти добиваєшся? Давай битися!

Ерік втрутився, його голос тремтів від гніву:

— Спершу скажіть, де моя сестра! Інакше я вас знищу!

Туліо схопив Еріка за руку й повів його разом із Джулі та Оскаром по сходах угору, до таємничої кімнати, де могла бути Амелія.

Шарлотта й її дочки кинулися навздогін, але раптом Зимелла з’явилася у дверях. Вона підняла руки, і холодна магія розлилася по підлозі. Лід скував ноги ворогів, і вони впали, не в змозі рухатися далі.

— Ідіть! — вигукнула Зимелла. — Я стримаю їх!

Лянь залишилася з мечем проти Мортіфера, а друзі піднімалися сходами, ведені надією знайти Амелію.