Коли любов стає гріхом .

Розділ 28

Вони йшли довго.

Не тому, що шлях був далекий —
а тому, що кожен крок ламав старий порядок.

Олімп залишився позаду, але його тінь ще тремтіла в повітрі, мов запах грози після удару блискавки. Афродита більше не відчувала шепоту молитов, не чула тисяч голосів, що колись кликали її ім’я в надії й відчаї.

І вперше… було тихо.

— Ти шкодуєш? — тихо запитав Кайрон, не зупиняючись.

Вона зупинилась сама.

Поклала руку собі на груди — туди, де колись жила сила, що змушувала світи закохуватися.

— Я сумую, — чесно відповіла вона. — Але не шкодую. Любов без вибору — це не дар. Це клітка.

Він подивився на неї так, ніби вперше усвідомив усю вагу того, що вона залишила.

— Я не можу дати тобі храмів, — сказав він. — Не можу подарувати вічність.

Афродита усміхнулась — м’яко, по-людськи.

— Ти дав мені більше. Ти дозволив мені бути живою.

Світ навколо них змінювався.

Там, де вони проходили, люди раптом починали дивитись одне на одного інакше — не з обов’язку, не з страху, не з волі богів, а з тихого, болючого вибору.

Любов ставала не благословенням.
А відвагою.

На Олімпі ж панувала інша тиша.

Арес стояв на краю свого залу, стискаючи спис так, що метал скреготів.

— Вона створює новий світ, — прошипів він. — Без нас.

— Ні, — холодно відповіла Афіна. — Вона створює світ без страху. І це те, чого ти не можеш стерпіти.

Арес усміхнувся — темно, небезпечно.

— Тоді я нагадаю їм, що таке війна.

І десь далеко, у горах, Кайрон раптом відчув, як повітря здригнулося.

— Він іде, — сказав він.

Афродита не злякалась.

Вона лише взяла його за руку міцніше.

— Тоді нехай побачить, — промовила вона, — що любов без богів не слабша.
Вона — страшніша.

Бо їй є що втрачати.

І що захищати.


---

Він прийшов, як завжди, з війною.

Небо розірвалося червоним громом, земля під ногами смертних загуркотіла, ніби сама боялася вимовити його ім’я. Арес ступив у світ людей у повному обладунку — блискучому, кривавому, просоченому тисячами битв.

— АФРОДИТО! — його голос прокотився долинами. — Ти не втечеш від мене в смертності!

Вона стояла на пагорбі поруч із Кайроном.

Без сяйва.
Без крил.
Без божественного трону.

Але в її погляді було те, чого Арес ніколи не мав — спокій вибору.

— Я не тікала, — сказала вона рівно. — Я пішла.

Арес засміявся — гучно, жорстоко.

— Ти належиш богам. Ти належиш мені. Любов — це зброя, Афродито. І ти — моя.

Кайрон зробив крок уперед.

— Ні, — сказав він. — Любов — це не те, що беруть. Це те, за що вмирають.

Арес повернувся до нього, і в його очах спалахнула лють.

— Смертний, — прошипів він. — Я знищу тебе повільно.

— Спробуй, — відповів Кайрон і витяг меч.

Війна спалахнула миттєво.

Бог війни рухався, як буря — удари, що могли розчавити міста, спис, що розрізав повітря. Кайрон був лише людиною — але людиною, що знала страх і все одно йшла вперед.

Кров упала на землю.

Не лише смертна.

Арес здригнувся вперше в житті, коли побачив, як з-під його обладунку крапнула темна, густа кров.

— Неможливо… — прошепотів він.

— Можливо, — сказала Афродита.

Вона ступила вперед.

І світ затамував подих.

— Ти сильний там, де є ненависть, — сказала вона. — Але ти слабкий там, де тебе не бояться.

Вона поклала руку на груди Кайрона.

— Я більше не твоя. І ніколи не була.

Арес закричав — не від болю.

Від втрати.

Він кинувся востаннє, але Кайрон зустрів його удар не мечем.

Він зустрів його поглядом.

Поглядом того, хто прийняв смерть — і не відступив.

Земля під ногами Ареса розійшлася.

Тартар відкрився, як рана.

— НІ! — він схопився за край провалля. — Афродито!

Вона дивилась на нього довго.

Без ненависті.
Без любові.
Лише з правдою.

— Ти хотів володіти. А любов — не належить нікому.

І вона відпустила.

Арес впав.

Його крик ще довго лунав у тріщинах світу, доки не стих у безодні.

Коли тиша повернулась, Афродита впала навколішки — не від слабкості, а від того, що старий світ помер.

Кайрон підхопив її.

— Все скінчено, — прошепотів він.

Вона підняла на нього очі.

— Ні, — сказала вона. — Тепер усе починається.

Бо світ без богині любові
став світом, де любов більше не була наказом.

Вона стала вибором.


---

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше