Розділ 4

Афродита спустилася на землю без сяйва.

Без хору німф.
Без шелесту крил.

Вона не хотіла, щоб її бачили як богиню.
Вона хотіла дивитися.

Табір смертних зустрів її запахом диму, поту й заліза. Живим. Справжнім. Тут не було мармуру, лише намети, поранені, втомлені обличчя й тиша після бою, що звучала гучніше за крики.

Вона відчула його одразу.

Кайрон стояв біля вогнища, знявши обладунок. Світло полум’я ковзало по шрамах на його руках — не прикрасах, не символах, а свідченнях того, що він вижив. Він слухав своїх людей, мовчки, уважно, ніби кожне слово мало вагу.

Богиня кохання зупинилася.

Він не був найкрасивішим серед смертних.
Не сяяв силою богів.
Не випромінював чарів.

І все ж… щось у ньому ламало звичний ритм її серця.

Він не дивиться вгору, — зрозуміла вона.
Він дивиться навколо.

Кайрон раптом підняв голову.

Їхні погляди зустрілися.

І світ на мить затримав подих.

Він не впав навколішки.
Не відвів очей.
Не посміхнувся.

Він просто дивився.

— Хто ти? — спитав він рівно, ніби вона була не богинею, а жінкою, що заблукала серед війни.

Афродита відчула, як щось невидиме зрушилося в ній.

— Та, кого не кличуть, — відповіла вона.

— Тоді чому ти тут? — не відступив він.

Вона усміхнулася. Не тією усмішкою, що зводила з розуму царів. Іншою. Справжньою.

— Бо хотіла побачити того, хто не боїться дивитися на богів, — сказала вона.

Кайрон мовчки оцінив її поглядом. Повільно. Не з бажанням — з цікавістю.

— Страх — поганий радник, — мовив він. — А поклоніння — ще гірший.

Ці слова вдарили точніше за стрілу.

Афродита відчула дивне тепло — не пристрасть, не звичний жар, а щось глибше. Небезпечніше.

— Ти знаєш, хто я? — спитала вона тихо.

— Так, — відповів він після паузи. — Але сьогодні ти не богиня.

— А хто ж? — її голос здригнувся.

— Жінка, що прийшла подивитися, — сказав Кайрон. — І я дозволяю.

Він відвернувся першим.

І саме в цю мить Афродита зрозуміла:
вона щойно зустріла не смертного.

Вона зустріла випробування, якого не бажала жодному серцю —
навіть власному.

Бо один погляд Кайрона зробив те, чого не змогли століття поклоніння.

Він змусив богиню кохання
засумніватися у своїй безсмертності.

---