Липневі вечори

Вранці Лея прокинулася із дивним відчуттям-ніби щось змінилось.Повітря здавалося іншим, навіть чай був смачніше, ніж зазвичай. Вона згадала його слова і спіймала себе на думці що він їй і справді став подобатись, він відкрився для неї з іншого боку.Весь день вона чекала від нього повідомлення про зустріч, і от, коли сонце тільки спустилось з горизонт, телефон завідбрував: "Орест: виходь, я біля твого під'їзду". Вона не відповіла нічого, просто швидко надягнула свій улюблений костюм, перед виходом вклала гребінцем волосся і вийшла. Під під'їздом стояв Орест з квітами.

-Привіт, це тобі. Ці квіти, ніби твої очі, такі ж глибокі і водночас незвичні.

Лея не змогла підібрати слів, лише ніяково відповіла:

-Дякую, я занесу їх до квартири, аби не зів'яои, поки ми гулятимемо

-Тоді я зачекаю тебе тут.

Лея, підіймаючись до квартири не могла повірити, ці квіти були для неї особливими, адже вони від того, хто найдорожчий у її житті. Спустившись вона спитала:

-А куди ми йдемо?

-На лавочку, що коло озера, це те місце, де я сходжусь з думками, та і тим більш ми там познайомились, це місце стало більш особливим.

Всю дорогу Лея і Орест спілкувались про життя та майбутнє, Лея розповідала про себе, і навіть не помічала якими закоханими очима дивився на неї Орест.

-Сідай,- сказав Орест,- це місце має важливе значення, яке розбило мене вщент, але водночас і познайомило з тобою.

-Розкажеш що сталось?- спитала Лея, дивлячись на побілілоно Ореста.

-Два роки тому я сидів на цьому місці, думав як закінчити 9 клас не на н/а в мені подзвонив невідомий номер,- затих Орест, глянувши на ліхтарик на іншому березі озера,- це була поліція, вони сказали що моїх батьків і молодшої сестри більше не має, автокатастрофа, на них виїхала фура.

Лея, уважно слухаючи, ніби відчула всю ту біль, яка була у Ореста, вона уважно глянула на нього, і в той момент, коли він повернув погляд, міцно його обійняла.Вона відчувала, наскільки вони були йому потрібні, адже втрата найближчих це найгірше, що може бути. Орест глянув на дівчину, в темряві лиш виднівся силует, але він бачив її, він ще раз обійняв дівчину, але це було щось зовсім інше, це була іскра між ними. Сидячи на берегу вони спілкувалися, підтримували одне одного, і в момент Орест затих. Лея повернула голову до нього і в той самий момент відчула, як Орест наблизився до неї і поцілував. Це був перший поцілунок Леї, яка була трохи вражена від несподіваності. Після поцілунку Орест промовив:

-Ніхто крім тебе не знає про моє життя нічого, навіть Ігор, я розказав все тобі тому, що відчув, що ти частинка мого життя, я тебе дуже кохаю, Леє, і якщо ти не проти, давай зустрічатись?

Лея була здивована від таких слів і водночас щаслива:

-Давай спробуємо, за ці пару днів я також відчула, ніби знаю тебе все життя.

Весь вечір пройшов для них ніби одна мить, і після прогулянки, вони переписувались всю ніч, цей день змінив все, що було до того. Розпочась нова історія.