26. Місце, з якого я прийшов.

Навіть попри становище, у якому опинилася, Кьіна із цікавістю озиралася навколо. Вона, звісно, давно вже опинилася на осторві Аал, - одразу після арешту, - але вперше – у самому місті Аал, столиці осторва та усієї Республіки ивільних островів. Час, коли вона була донькою власниці чималої плантації, здавався їй тепер … якимось іншим життям, але Кьіна розуміла, що місце, де ця плантація розташовувалася, - глуха провінція, за мірами республіки. А тут – столиця…

Саме до столиці її й привезли разом зі ще кількома рабами з колишньої плантації Феріна Івара. Хоча інших … десь висадили, а її залишили на цьому возі. Можливо, думала вона, й можна було б втекти ... загубитися у великому місті… Але далі-то що? До того ж, її, скоріше за усе, швидко знайдуть, а тоді…

До того ж, можливо, ці зміни ще й не будуть на гірше. Хоча після вироку Кьіна не дуже сподівалася на це. Але… Її знову привезли до якогось нового місця, та цього разу … вона хоча б одягнута…

Їй сказали злазити, й вона опинилася на бруківці у цьому дворі, закритому з усіх боків, сама. Віз поїхав, - здається, десь там, збоку, стайні… А до Кьіни підійшла жінка, - досить молода та, здається, теж рабиня.

-Ходімо.

Не було сенсу питати: куди? Все одно – зараз побачить… Якісь двері, сходи… Та кімната. У якій двоє. Багато одягнені. Чоловіка Кьіна не знає, а жінка… Та сама, що була тоді на плантації, пані Аратта Мар! Тоді чоловік … має бути Акселієм Маром, здогадалася вона, стоячи перед ними.

-От ми й побачилися знову, - з посмішкою сказала Аратта. Кьіна не знала, чому більше дивуватися: що з нею взагалі розмовляють … так, немов вона вільна, чи тому, що жінка говорить раніше за чоловіка? Вона ніколи не бачила ані першого, ані другого.

-Так … пані…

-А я – Акселій Мар, - передбачувано сказав чоловік. Це слід було розуміти: і тепер ти належиш мені. Але Кьіна дивувалася ще одному. Якщо … з самого початку тут присутня його дружина, тоді, виходить, вона йому потрібна не заради…

-Я … зрозуміла, пане.

-І тепер, коли … усе майно твоїх колишніх господарів конфісковано на мою користь… Ти залишишся поки тут, у моєму домі, - пояснив Акселій. Кьіна подумала про те, що означає це «поки що», але спитала, звісно, про інше:

-Що … мені потрібно буде робити?

Акселій помітив, що погляд дівчини перебігає з нього на Аратту; ця Кьіна, дійсно, не розуміє, чому опинилася тут, та що далі. Якби пан розмовляв з нею сам, без дружини, їй би було усе зрозуміло. А так… Він посміхнувся:

-Про людське око – ти будеш просто серед слуг у цьому домі. А насправді… Я буду казати тобі іноді про щось дізнатися.

-Що ви маєте на увазі, пане? – Тепер Кьіна ізагалі нічого не розуміла.

-Мені сподобалося, як ти … з’ясувала усе про цю контрабанду вина, зробила вірні висновки, - єдине, чого ти просто не знала, це, що вино з викраденого піратами вантажу. Та вирішила повідомити мені. Був єдиний вихід, щоб … припинилося те, що відбувалося, й ти його знайшла. Мені потрібні спостережливі та кмітливі. – Акселій зробив паузу. – Якщо … виправдаєш надії, - через рік отримаєш волю.

-Я … дякую, пане! Але…

-Запам’ятай, який сьогодні день. – Акселій продовжував посміхатися. Ця Кьіна отримала, знав він, пристойну освіту, і точно вже розумілася на календарі… - І я обіцяю це не просто так. Те, що я буду казати тобі зробити, буде непросто…

-Розумію, пане. – Таку винагороду не обіцяють просто так, це вона розуміла. А пан звернувся до тієї, яка привела Кьіну сюди:

-Скенши, покажи їй поки що, де буде жити, та облаштуй… А завтра … розпочнемо. Усе зрозуміло?

-Так. – Кьіна зробила глибокий вдих. – А … можна спитати?

-Про що? – перепитала Аратта.

-Що … з мамою?

Посмішка Акселія миттєво згасла.

-Це мені ще потрібно буде вирішувати. – Його тон явно казав про те, що пан не отримує задоволення від ухвалення таких рішень. – Після арешту Улмара Хема… Так, він – мій ворог, але … не кажучи вже про те, через що ви обидві опинилися тут, - вона вбила одну людину та тяжко поранила іншу. Навіть, зважаючи на те, що з нею сталося… Чи здорова вона душевно, чи не становить небезпеки? Мені ще потрібно буде визначитися з цим. А поки – йди… Завтра зранку будь готова віднести листа … на пароплав, що іде туди, звідки ти приїхала. Для лицаря Єгата Асуна.

Він помітив блиск у очах Кьіни перед тим, як та, слідом за Скенши, вийшла з кімнати.

-Ти навмисно усе це зробив? - спитала Аратта, коли вони залишилися удвох.

-Так. І не лише тому, що … Кьіна зробила для нас, насправді, велику справу… Мені взагалі не подобається, коли … пани стають рабами без дуже вагомих підстав. Її провина, звісно, менша, ніж матері… Яка й тиснула на неї та втягнула… Але, по-перше, відпустити її просто зараз, - і на мене образиться Сіін Керту. По-друге, якщо вже вона така розумна … потрібно скористатися… Але … року їй вистачить.

-А чому ти одразу сказав про лист, який накажеш завтра віднести?

-А ти не зрозуміла? – Акселій коротко розсміявся. – Там … точно кохання із твоїм Єгатом.  І це я теж зробив навмисно. Як Кьіна надіслала листа мені? Ніби це зробив її тодішній пан … чи батько її тодішнього пана. Що зробить вона зараз? Якщо вже так працює її голова… Напише листа Єгату та вкладе до конверту. Я зроблю вигляд, що нічого не зрозумів…