3. Ті, хто наказує.

Ці двоє були здивовані, розумів Акселій. Два капітани. Фаир Ават, високий, з короткою сивою бородою, був головою ради капітанів, які водили судна торгового дому Гверана Олта, - втім, тепер торгового дому Акселія Мара. Його молодший, - набагато молодший, - брат Сулум, проте, теж був капітаном, але командував особливим судном. Галерою, яка призначалася для власника торгового дому, якщо йому потрібно було мандрувати морем, - або просто вийти у море, щоб розвіятися… Республіка Вільних Островів, звичайно, була торговою та морською державою. Чи не єдина така, - у інших державах влада належала царям. Головний острів, головна річка на ньому та головне місто, побудоване при впадінні її у море, називалися однаково, - Аал. Саме тут і знаходився порт, де, серед іншого, перевантажувалися на морські судна товари, доставлені маленькими галерами, що курсували рісками та каналами. Одна така теж призначалася для власника торгового дому, якщо він надумає помандрувати островом.

Але її Акселій ще не бачив. Зараз вони сиділи під натягнутим тентом на кормі призначеної для нього великої морської галери, яка, до речі, носила ім’я на честь острова, річки та міста. Обидва капітани дивилися на нього із подивом. Починаючи з того, що приїхав він сюди поряд із Араттою, та ще й тримався із нею, як з рівною, - хоча усе місто знало, чому вони разом… Та й із самим капітанами розмовляв із повагою. Мало того, новий власник вирішив сам оглянути галеру, та не лише відведені для нього покої, ні, - його цікавило усе, від самого трюму. Та ще й разом із жінкою. Сулум Ават, звісно, показав їм усе, - а сам послав одного з матросів, щоб той покликав брата, із яким, власне,  й потрібно було Акселію поговорити. А зараз вони сиділи тут, - навіть не за столом, бо пан відповів відмовою, коли Сулум запропонував поставити його та накрити. Просто на двох лавках, - Акселій із Араттою з одного боку, обидва капітани – навпроти.

-А вантажні судна виглядають, в основному, так само? – поцікавився новий власник. Брати переглянулися, та старший відповів:

-Вони, зазвичай, більші. Коли потрібно перевезти … власника та, можливо, його гостей, - не потрібно багато місця, не потрібно багато гребців. Коли ми возимо товари, - без цього не обійтися. Але за конструкцією вони схожі, лише замість … ваших покоїв та комор там звичайні вантажні трюми.

Акселій кинув погляд на море. Було приємно сидіти ту, навіть, якщо розмова йшла ділова. Легкий вітерець збивав спеку. Судно було пришвартоване до кам’яного причалу, воно легенько погойдувалося на невеликих хвилях, й при кожному русі було чутно тихий скрип. Від канатів, від дерев’яних деталей? Він не знав, та не хотів зараз питати. Були важливіші речі, які потрібно було обговорити.

-Ви знаєте, що мені … доводиться дуже швидко вивчати справи торгового дому, - сказав, дивлячись у вічі Фаіру Авату. – Вчора я дивився на папери. Мене цікавили гроші. Мене цікавили товари, якими ми торгуємо, та які ми перевозимо для інших купців. Багато чого я з’ясував для себе. А сьогодні приїхав сюди. Бо хочу зрозуміти, як усе відбувається … з вашої, морської точки зору. Та що, можливо, потрібно змінити. Що викликає у вас … найбільше труднощів? – Акселій вільно розмовляв та писав мовою, якою користувалися ці люди, але вона, усе ж таки, не була для нього рідною. За вимовою у ньому одразу визначали чужоземця, навіть незнайомі, - хоча чи залишилися тепер у місті такі, хто не знав Акселія Мара? Іноді йому доводилося підбирати слова, й він не знав, як правильно перекласти слово «проблеми».

Брати-моряки знову переглянулися, й молодший коротко відповів:

-Пірати, пане.

-Я бачив звіти про втрату суден з товарами, - кивнув Акселій. – Але ж в нас, здається, є страхова компанія, яка сплачує їхню вартість…

-Так, вони платять, - кивнув Фаір. – Мені казали, що у грошах втрати торгового дому невеликі. Але … це заважає отримати прибуток. І нам, і тим, чиї вантажі ми перевозимо. До того ж, наші люди починають боятися виходити у море. Бо одна справа – боротися зі штормами, інша – коли тебе хочуть вбити…

-А вони … вбивають моряків? – спитала Аратта.

-Іноді – так. Але у більшості випадків – цього ніхто не знає. Судно просто зникає. Хтозна, вбили їх, чи продали у рабство до далеких країн? Пірати роблять і це… Вони особливо знахабніли у останні п’ять років, раніше не було такої кількості нападів. Колишньому пану … - старший капітан подивився на Аратту, - не пощастило: коли він очолив торговий дім, зіткнувся із цим… А тепер… Вони знахабніли настілки, що спалили військовий корабель, на якому … він плив… Про це ми дізналися сьогодні вранці.

Аратта зблідла. А Акселій спитав:

-Тоді виходить, що напади стаються просто біля наших берегів? Адже вони не могли … відплисти далеко за день. Куди б вони не прямували. А флот республіки зробити з ними нічого не може? Навіть незважаючи на гармати? Бо на наших суднах гармат немає…

-Так, ми не маємо права. А флот… Вони не можуть ловити човни піратів. Здебільшого це варвари, які живуть на тих берегах… - Сулум показав рукою кудись у море. А потім звернув увагу Акселія: - Дивіться, пане, на цих птахів. Бачите? Вони сховалися.  Знаєте, чому? Там пролітає орел. Царю неба усі поступаються, хоча він не буде полювати на цих птахів, що ловлять рибу…

Акселій підвівся та визирнув з-під тенту, та, дійсно, побачив у небі величезного птаха. Він навіть був вдячний капітанові його галери, що той звернув його увагу, та трохи відволік. Але лише зауважив:

-Так і є у житті: усе визначається тим, наскільки ти великий, так як високо літаєш… Але високо літає той, хто далеко бачить. То пірати – варвари?