Глава 16

Простір попереду спотворився так сильно, що навіть датчики почали давати короткі збої. І раптом, наче вириваючись із самої тканини реальності, один за одним почали з’являтися кораблі коаліції. Спершу крейсери, потім важкі лінкори, цілі рої есмінців і корветів, поки, нарешті, перед усією армією не постала гігантська тінь — титан.

Його корпус, пофарбований у чорно-синій колір, був усіяний шрамами війни: глибокі подряпини, зварені тріщини, сліди від старих ударів. Це був корабель, який пройшов не одну битву й вижив там, де інші лише згоряли у вогні боїв. Найстрашніше було знаряддя, що тяглося уздовж майже всього корпусу. Гігантська гармата, діаметр ствола якої міг поглинути цілий корвет, а сам корабель за розмірами перевершував середню станцію.

На такому флоті не було місця для новачків — це були ветерани оборотного департаменту, загартовані безліччю війн.

— Фіксуємо зарядку головного калібру титана, — сухо повідомила Кула, і навіть у її механічному голосі відчувався холодний присмак тривоги.

На панорамних екранах можна було побачити, як масивні енергетичні контейнери один за одним вмикалися, заливаючи дуло титанічної зброї тьмяним, але страшним світінням. Вони навіть не намагалися почати переговори — коаліція прийшла знищувати.

Кірон піднявся зі свого крісла, його погляд спрямувався на центральний тактичний дисплей.

— Відкрити вогонь при першій можливості, — його голос був твердим, холодним, мов сталь. — Запустити "Гіперсписи".

В ангарних відсіках відкрилися важкі шлюзи, і з лінкорів Артеї вистрілили довгі, обтічні торпеди, оснащені власними гіпердвигунами. Вони спалахнули яскравим світлом, майже миттєво зникаючи в мініатюрних стрибках простору, щоб уникнути ворожих щитів і досягти серця ворожого флоту.

На містку запанувала напруга. Всі затамували подих, спостерігаючи, як перші "Гіперсписи" наближаються до ворога, а титан готується до першого смертельного пострілу.

Гіперсписи рвонули вперед, зникаючи й з’являючись у коротких стрибках, поки не врізалися в силові щити коаліційного титана. Яскравий спалах освітлив половину поля бою — щити затремтіли, хвилею енергії прокотилися по його броні, але колос залишився майже неушкодженим. Лише кілька глибоких шрамів і розпечені ділянки корпусу нагадували про атаку.

Зате крейсерам, що стояли поруч, не так пощастило — кілька гіперсписів пробили їхні захисти, і один за одним вони спалахували вогняними кулями, розриваючись від власних боєприпасів. Полум’я й уламки летіли в усі боки, розбиваючи сусідні судна, створюючи ефект доміно.

Битва вибухнула з новою силою.

Потоки плазми перетинали простір у тисячах напрямків, осяваючи темряву космосу блакитними та червоними блискавками. З обох сторін вибухали кораблі, розсипаючись на мільйони розпечених уламків. Імперські лінкори і крейсери тримали щільний стрій, методично вибиваючи ворожі корвети та есмінці, поки флот коаліції, рухаючись клином, намагався прорвати оборону й вийти на позиції для обстрілу оборонного кільця Артеї.

Всередині цього хаосу навіть із містка лінкора Кірона було важко щось розгледіти — тільки чергова серія вибухів чи осліплюючий залп головних батарей на мить вирізали обриси кораблів у темряві космосу.

— Тримати формацію! — наказував Кірон, спостерігаючи, як одна з ескадр Артеї пробивалася на фланзі, намагаючись оточити групу ворожих корветів.

Плазмові залпи від обох сторін лягали один за одним, розривали простір на шматки, а кораблі, мов танцюристи смерті, ухилялися, розверталися, щоб нанести удар у відповідь.

І в той час, коли хаос бою досяг піку, титан коаліції нарешті закінчив зарядку. Його велетенське знаряддя зловісно засвітилося синім, відправляючи імпульси енергії по всьому корпусу. Навіть через щільні щити Артеї відчувалося, як простір навколо дула почав викривлятися від потужності накопиченої сили.

Титан коаліції загуркотів, немов сама порожнеча простору затремтіла від його сили. Величезна гармата засвітилася настільки яскраво, що здавалося, зірки навколо блякли. І в наступну мить небо розірвала суцільна лінія чистої енергії — гігантський лазер вдарив прямо в лінкор Адріана Валькена.

Спочатку здалося, що щити витримають — вони спалахнули, наче нове сонце, але через секунду пробилися. Променем, наче лезом, титан розрізав корпус корабля навпіл, і той вибухнув, розсипаючись на мільйони уламків, залишаючи за собою лише клуби розпеченої плазми.

Промінь не зупинився. Він ковзнув далі, впершись у щит оборонного кільця Артеї. Гравітаційне сяйво щита стало осліплюючим, утворюючи навколо планети яскраву корону. Всі системи оборони перевантажилися — енергетичні генератори ревли, і навіть з орбіти було видно, що щит тримається на останніх відсотках потужності.

— Щит критично перевантажений! — різко повідомила Кула, її голос дзвенів від напруги. — Ще один такий удар — і Артея залишиться без захисту!

На містку запанувала мертва тиша. Кожен офіцер знав, що повтор пострілу означатиме кінець.

І ось — титан знову почав заряджати свою пушку. На його броні засяяли ряди реакторів, енергетичні хвилі стікали до масивного дула. І цього разу він цілиться не в планету — навіть крізь хаос битви стало зрозуміло, що нова ціль — лінкор Кірона.

Тим часом навколо панував неймовірний бій: десятки тисяч гармат билися, створюючи в космосі хаотичну мережу з плазмових трас, торпед і вибухів. Імперські ескадри намагалися прорватися ближче до титана, але кожен крок давався дорогою ціною. Кораблі коаліції, хоч і зазнавали величезних втрат, билися з досвідом і холодною дисципліною ветеранів.

Масштаб цієї битви вже перевищив усе, що бачив цей сектор космосу за століття. Кожен вибух, кожна загибель корабля врізалася у вічність.

А на головному екрані лінкора Кірона дедалі яскравіше сяяло заряджене дуло титана, готуючись випустити енергію, здатну знищити навіть його флагман.

Лінкор Кірона, оточений шквалом плазмових залпів і торпед, важко намагався виконати наказаний маневр. Системи керування стогнали під навантаженням, корпус тріщав від безперервних ударів ворожих снарядів. І в той момент, коли штурман майже вивів корабель із лінії вогню титана, сталося неминуче.