Глава 8

Десантний челнок м’яко відірвався від піратського ангару.
Кірон стояв позаду кабіни пілотів, спостерігаючи за віддаляючимися уламками та корпусами. Він нахилився вперед, поклав важку руку на плече одного з пілотів.

— Летимо на мій лінкор.
Його голос, що лунав крізь шолом, був глухий і незворушний,
мов приговор.

Пілоти тільки мовчки кивнули.
А Кірон, відкинувшись назад у кріслі,
задумливо втупився в панель.

> «Хочу простежити за всім...
...за тим, як ці купи брухту розберуть, вивезуть,
...як наші тягнуть цю гниль на буксирах до орбітальних станцій.
Все під контролем. Тепер — я наглядаю.»

Коли челнок нарешті торкнувся палуби його лінкора,
Кірон повільно підвівся. Зробив перший крок…
І ангар оглушив глухий, важкий гупіт.

Крок за кроком, він ішов…
Його масивна броня віддавала луною,
від кожного металевого кута, від палуби, від колон.

Солдати, інженери, офіцери —
усі, хто працював у ангарі, обернулись.
Хтось завмер, хтось рефлекторно взяв під козирок,
а інші просто зі страхом і захватом дивились,
як імператор у своїй бойовій машині повертається додому.

Кірон зупинився в центрі ангару,
відкрив броню і повільно виліз із неї,
наче з іншої оболонки —
важко, але впевнено.

Він оглянув свою броню, пройшовся поглядом по кожній деталі,
від потрісканих пластин до затемненого шолома.

— Треба трохи фарби, — буркнув він.

Повернувшись, Кірон поманив до себе найближчого інженера.
Той підійшов невпевнено…
І Кірон зразу впізнав його.
Це був той самий інженер, який метушився, коли він уперше збирався в броню.

— Ви… що вам потрібно? —
спитав він, ледь тримаючи планшет у руках.

— Пофарбуй.
Синій з червоним.
І зроби її офіційно моєю.
Особистою.

— А… так, звісно… я зараз… запишу…

Він розгублено почав вводити щось у планшет,
але, нервуючи, випустив його з рук.
Планшет голосно гепнувся об підлогу.

Інженер миттю нахилився, підняв,
швидко витер, наче це допоможе,
і пробелькотів:

— Як… як побажаєте, мій імператор…

Кірон навіть не відповів.
Просто розвернувся,
й не поспішаючи пішов на місток,
де його вже чекали карти, звіти, зв’язок,
і — перші рішення в нову епоху імперії Артея.

Кірон увійшов на місток.
Всередині — кипіла робота.
Офіцери бігали між консолями,
голоси передавали накази,
комунікатори пищали,
на екранах миготіли схеми й статуси кораблів.

Але як тільки двері за Кіроном зачиняються,
вся метушня притихає.

Один з молодших офіцерів, не стримавшись,
швидко підбігає до імператора,
намагаючись виглядати максимально зібрано.

— Імператоре! Дозвольте доповісти.

Кірон мовчки кивнув.

— Усі піратські кораблі були успішно захоплені.
Жодних втрат на нашій стороні.
В полон взято 143 пірати.
Спасено 312 рабів.
Також, серед захопленого —
6 кораблів невстановленого класу,
ймовірно, переобладнаних або унікальної конструкції.

Кірон слухав мовчки.
Поглядом обвів карту зоряного сектора,
де тільки-но відбувся цей «маленький розгром».

Він коротко відповів:

— Можеш бути вільним.

Офіцер швидко поклонився і відступив назад,
а Кірон повільно опустився в командне крісло.
Його погляд зафіксувався на екранах,
на кожному — його флот, його перемога.

У ту ж мить, у його свідомості прозвучав знайомий голос.
Куля вийшла на зв’язок через імплант:

— Кіроне, я проаналізувала ситуацію.
Орбітальні станції навколо Артеї
— недостатні для розборки всіх піратських кораблів.
Навіть ті, що в аварійному стані, потребують
повноцінної інфраструктури.

Я пропоную розпочати будівництво окремої космічної верфі
на високій орбіті Артеї.
Вона дозволить:

ефективно обслуговувати флот;

розбирати та вивчати захоплені кораблі;

значно пришвидшити випуск нових одиниць;

і полегшити логістику постачання та ремонту.

Кірон задумався на мить…
а потім із тінню усмішки відповів:

— Розроби проект.
Починай, як тільки будуть доступні ресурси.
Це тільки початок.

Він глянув на панораму перед собою,
де зірки, кораблі, і пустота чекали свого господаря.

Кірон сидів у глибокому кріслі,
руки спокійно лежали на підлокітниках,
а погляд —
уперся в панорамне вікно містка.

Звідси відкривався грандіозний вид на орбіту,
де сотні маленьких буксирів, ремонтників і транспортників
безперервно літали між лінкором,
піратськими кораблями
та невеликою орбітальною станцією,
яка служила тимчасовим центром логістики.

Усюди рух.
Усюди робота.
Імперія — прокинулася.

Через певний час звук у вусі — імплант ожив.
Голос Кулі — чіткий і нейтральний:

— Кіроне, за попередньою оцінкою,
трофеї з піратських кораблів
достатні для повної побудови космічної верфі.
Я вже ініціювала її будівництво
в орбітальному слоті над нічною стороною Артеї.

Крім цього…
залишків ресурсів вистачить,
щоб почати проєкт захисного кільця.

— Добре, — коротко відповів Кірон,
навіть не відвертаючи погляду від вікна.

Наступного дня він знову сидів на містку.
За вікном — величезні піратські кораблі,
деякі вже були відбуксовані до станції.
Одна з них — у 10 разів менша,
але навіть вона почала розбирати корпуси варварських кораблів.
Іскри, зварювання, обрізка обшивки —
робота йшла повним ходом.

І раптом...

Звук системного попередження.
Куля миттєво вийшла на зв’язок:

— Кіроне.
У мене новий вхідний зв’язок.
Високий пріоритет.
Ідентифікатор — Земна Коаліція.

...
Тиша на містку стала відчутною.
Кожен офіцер наче завмер.

Погляд Кірона став твердим,
і після секунди роздумів він промовив: