III

Коли всі зібралися коло хати, детектив почав свою промову. Усі були у зборі, Хуана Васкес, Ернесто Акоста, Рауль Солей та Міранда Гонсалес.

— Я мав діло з дуже розумним вбивцею, тут заплутані відразу декілька людей — на його практиці він вперше бачить таку кількість людей, якими керували чисто емоційні стани. Емоції звична частина буття, буває таке, що вони навпаки ламають стіни того самого буття, роблячи так, щоб стеля придавила. У цьому випадку винні не погодилися лежати під руїнами та вирішили випустити усю ненависть одне на одного. Поліція уважно слухала слова детектива та чекала на відповідь з уст сеньора Лансаро, не просто так він вирізняється своїм методом бесіди за чашечкою кави та залізної логіки, метод як і усі його навички прийшли з часом. Брехуни ловляться зазвичай на самій імпровізації, тримати усю картину та систему подій дуже важко, лише одна драбниця може викрити, ось на такій дрібниці вбивця і спіймався у сітку, як риба.

— Єдиний, хто не винний у цьому вбивчому кабаре, це Ви месьє Солей, можете видохнути. Хоча я побачив у вас кривавий ніж у шафі, це була провина дружини Мануеля через ревнощі до Вас.

— Що Ви верзете! — дружина викрила свою злу натуру на світ, насправді їй рухала ненавість, одне з найсильніштх та самознищувальних емоцій.

— Хоча Ви викликали мене, це не звільняє Вас від відповідальності та звинувачень — та притихла, думаючи над кращим алібі.

— Хто ж вбивця? І хто інший винен? — запитав хтось з толпи. Морське повітря як на зло не дуло у їх сторону, невже ще й природа була проти усього дійства.

— Дослухайте, будь ласка — додав детектив та подивився на Міранду.

— Але я нічого не робила — серце почало битися у ритм іспанського танцю.

— Маєте рацію, вас вплутали у це, а Ви навіть не знали — Міранда заспокохлася та дала детективу розповісти хто це вчинив. Нарешті всіі дізнаються хто заляпав руки у цій брудній справі, криміналіст має бути покараним, так працюють норми моралі.

— Вбивця... — усі затихли, тиша зацарювала на березі моря.

— Ернесто Акоста — деякі ахнули, деякі просто були вражені. Один з близьких друзів зрадий його найгіршим чином.

— Але я маю чітке алібі та не маю мотиву.

— У алібі є прогавини, а про мотиви Ви вже самі розкажете.

— Але як Ви дізналися? — тривога лише наросла поки від болю у голові вона не стала здаватися важкою.

— Алібі підозріло “правильне”, звучало наче Ви промовиви це разів десять. Це по-перше, по-друге Ви згадували камери? А Міранда також згадувала про репетицію вночі, хто таке робить вночі перед тим як піти? З’єднав інформацію до кури, стало зрозуміло, що сеньор Акоста розбирається в камерах, тому добре змонтував відео, щоб той мав алібі. Хто ще розбирався в камерах? Звісно що вбивця, бо знав їх сліпі зони біля дому сеньора Васкес.

— А ось про мотиви мені невідомо, можливо розкажете?

— Кохання до сеньори Хуани...

— Ми усі затихли, а поліція почала робити свою справу та затримала вбивцю, який усе продумав, навіть сліди не лишив, бо йшов по краю берега, а там сліди змиваються самі собою. Ось на що здатне кохання, що люди готові заради нього йти на такі жертви та вбивати.