Розділ 2

Розділ 2

— Одна послуга? Як тебе там? Раммідора наче? — скептично спитав король. — Тобі не вистачило знань у знахарській майстерності? Чи капітан виявився надто складним пацієнтом для тебе? Ти не змогла вилікувати його?

— Я не захотіла, Ваша Величносте, — промовила твердо дівчина, дивлячись в карі очі короля. Перевіряльник поруч з нею тихо охнув.

Король здивовано підняв брови.

— Он як? Здається, знахарки і травниці мають якийсь там кодекс честі, допомагають усім без винятку?! А ти не захотіла?

— Так, — підтвердила Раммідора, хоч як вона боялася, але вирішила стояти до кінця на своєму. — Послуга, яку він пропонував в обмін на лікування, мені не підходила. Я вважаю, що вона принизлива й неправильна.

— Не підходила? — король Аквест розсміявся. — Дівчино, не існує правильних чи неправильних послуг. Є лише обмін: ти надаєш послугу — і тобі надають послугу. Ти ж знаєш наш закон, якщо ти відмовляєшся, то стаєш боржницею! На цьому стоїть все наше королівство! Ти відмовилася і порушила магічно-обмінний ланцюжок. Якщо всі будуть відмовлятися здійснювати обмін, то нашому королівству прийде кінець, тому ми за цим дуже ретельно стежимо!

— Цікаво, яку ж послугу запропонував тобі Мілош? Я знаю капітана, він не запропонував би щось погане. І він завжди виплачує борги. Втім, у нього їх ніколи й не було. Виправлюся: він завжди оплачує послуги, — король очікувально подивився на дівчину, чекаючи відповіді.

Раммідора опустила голову і замовкла, не хотіла говорити, що запропонував їй Мілош за те, щоб вона вилікувала в нього неприємне висипання на спині.

— Він запропонував їй… е-е-е… провести разом ніч. Інтимна послуга разового характеру без зобов'язань, — натомість пояснив Послугоперевіряльник, зазирнувши в свої папери.
Король, почувши це, розреготався.

— Простими словами, він хотів з нею переспати, а вона відмовила? — перепитав він, різко обірвавши сміх. — Бо не хотіла. Тепер зрозуміло, — глянув на Раммідору, котра опустила погляд і мовчала, і спитав. — Може, передумаєш? Мілош спритний мужчина, його люблять жінки. Одна ніч — і ти вільна, підеш знову працювати у свою лавку? І закриємо це питання!

Раммідора мовчала, зціпивши зуби, лише головою заперечно похитала. Не буде ж вона розповідати королю і всім присутнім, який той Мілош нахабний і неприємний покидьок, якими грубими словами з нею розмовляв, ображав, зверхньо дивився, а потім озвучив свою послугу і додав до неї опис, що і як він робитиме з нею, певно, цнотливою панянкою, протягом ночі.

— Ти сама обрала свою долю, — байдуже знизав плечима король. — Отже, ти офіційна боржниця, — він підняв руку і на його долоні спалахнуло золоте сяйво.

Сяйво зірвалося з його пальців і вдарило Раммідору в груди, а на тильній стороні її долоні відчувся біль, і там проявився магічний знак: корона, оповита терном.

— Борг сплачено, — оголосив Аквест. — Ти тепер належиш мені.

Раммідора важко зітхнула, дивлячись на нову мітку, яка зробила її власністю короля і королівства, а значить річчю, його рабинею.

— Перевіряльнику! — владно промовив король, підводячись. — Закінчуємо з цим. Муляра і ткалю — на срібні копальні. Цю леді — на галери, я не жартував. Інших розподіли на стіни і в каналізації. Вони виплатять мені свій борг працею.

— Так, Ваша Величносте! А травниця?

Король Аквест на мить затримав на ній свій погляд. Його губи скривилися у посмішці, яка не обіцяла нічого доброго.

— О, ні. Ця надто цікава. У неї "принципи". Вона відмовила капітану варти.

Він зиркнув на Раммідору глузливо і зверхньо.

— Ти залишишся тут, у палаці. Подивимося, чи знайдеться твоїм принципам застосування на королівській кухні. Або в пральні. Там якраз не вистачає людей. Варто, відведіть дівку в пральню!

І двоє вартових схопили її за руки й грубо потягнули геть від інших боржників.

Раммідора востаннє озирнулася на трон. Король Аквест уже йшов до бічних дверей, що вели із залу, розмовляючи з фавориткою, яка дріботіла поруч. А за ними на відстані, повільно і помітно кульгаючи, йшов той блідий високий чоловік, якого вона помітила біля колони. Він був досить дивний, геть не вписувався у навколишнє королівське багатство і пишноту. Хоч і одягнений був у багатий одяг, але вираз обличчя мав похмуре та сумне. Щось у ньому Раммідорі дуже не сподобалося. От, просто дуже. А от що, вона не могла зрозуміти…