Розділ 1

Розділ 1

Мармурова підлога була дуже холодною, цей холод пробирався крізь тонку тканину сукні й холодив занімілі коліна. Повітря у велетенській тронній залі було важким і пахло потом і гострим страхом. Вона почала тихцем дивитися у вітражі вікна, де завірюха завивала з новою силою. Чомусь подумала, що опалювати королівський палац, такий здоровенний, напевно, складно, магію для цього, швидше всього, не використовують, адже всі знають, що король страшенно скупий. Тому й так холодно тут зараз.

— Чому так багато сьогодні? Я витрачаю свій дорогоцінний час на різні дурниці! — запитав Його Величність байдуже й з нудьгою в голосі, роздивляючись великий і масивний перстень на пальці.

Раммідора зрозуміла, що короля дратує процедура виплати боргів і він хоче, щоб це все якнайшвидше закінчилося.

Дівчина була однією з десь із трохи більше десятка людей, яких збирали по всій столиці цілий тиждень, і тепер вони стояли перед троном на колінах покірним і тремтячим натовпом. Більшість боржників тримали голови опущеними, втупившись у візерунки підлоги, чулися тихі схлипування і приглушений кашель.

Четверо охоронців, які привели боржників до тронної зали, стояли нерухомо, як статуї, за спинами злочинців, і їхні очі пильно стежили за кожним рухом. Кажуть, рік тому один з боржників намагався кинути в короля ножа, якого приховав при собі магічно, тому й зміг пронести в тронну залу. Мітив у груди, а потрапив у плече.

Після того випадку усіх ретельно перевіряли, перш ніж вводили сюди, і дівчина з обуренням згадала липкі руки мага, який хтиво обмацував її, пускаючи з пальців магічні іскри-пошуковики. Це було принизливо й неприємно, але вона терпіла, бо нічого іншого не залишалося. Борг висів на ній, і вона не могла його оплатити, як не крути.

На підвищенні перед королем Аквестом стояв Послугоперевіряльник. Це був чоловік невисокий, худий і сутулий, мав глухий і скрипучий голос. Він саме розгорнув сувій і почав процедуру, виголосивши традиційний початок:

— Ваша Величносте! — шанобливо промовив він, вклоняючись трону. — Щотижневий збір боржників столиці, як того вимагає закон обміну, завершено! У той час, як ваші намісники чинять суд в провінціях, борги столиці належать вашій увазі!

Він підняв сувій, чекаючи дозволу почати. На троні, закинувши ногу на ногу, сидів Король Аквест. Він ліниво покрутив на пальці перстень, а потім кивнув:

— Починай, — промовив владно. — У мене ще чимало справ, ця процедура мене дратує. Але що не зробиш для мого народу, щоб йому легше жилося! Відсутність важких боргів принесе цим людям легку роботу в копальнях і на галерах. — посміхнувся він дівчині, яка сиділа біля його ніг.

Нинішня офіційна фаворитка, яких король міняв, як рукавички, була пухкенька, фігуриста і тупа, як Раммідорині ножі після очистки коренів горавінту. Вона віддано дивилася в очі королю, готова виконати будь-який наказ, і навіть не зрозуміла, що він жартує.

Перевіряльник вклонився, підійшов до крайнього чоловіка на колінах з опущеною головою, і поспішно почав:

— Перший, муляр Горис Крешко. Борг його — дев'яносто послуг кладки цегли на міських укріпленнях. Не виконано.

— Копальні, — кинув Аквест, виголошуючи вирок і не дивлячись на бідолаху. Він махнув рукою, промінь магії з його долоні вдарив муляра в груди, а на його руці проявився знак королівської власності.

— Друга, леді Ольфіна Пармадін. Борг — двісті послуг вишивання для храму. Не виконано.

— Галери. Нехай її ніжні пальці попрацюють тепер з веслами, наприклад, на жіночих драккарах. Кажуть, там не вистачає робочих рук, — король подіяв магічно на бідну жінку. Магія приналежності проявилася на її руці, а жінка тихо заплакала. — Далі! Швидше!

У залі були присутні також кілька вельмож. Саме тоді, піднявши погляд, повний безсилої злості та розпачу, дівчина помітила дивного чоловіка. Він стояв у густій тіні кам'яної колони за кілька кроків від трону. Кілька вельмож теж там знаходилося, але вони були неначе окремо, а він зовсім окремо.

Якось Раммідорі це так відчувалося. Цей чоловік, худий, блідий, в одязі, що здавався на розмір завеликим, байдуже та похмуро розглядав усе навколо, але погляд його ні на кому конкретно не зупинявся, просто блукав собі, неначе чоловік був заглиблений у свої думки. І зовсім нічого не помічав навколо.

Але коли король випускав свою магію, карбуючи всім боржникам на шкірі королівські мітки, то він злегка здригався, неначе йому не подобалося те, що робить король.

Раммідора слухала борги інших і дивувалася. Двісті послуг, дев'яносто, в одного чоловіка навіть п'ятсот невиплачених боргів. Кожен борг був, на її думку, просто велетенським, а кожен вирок короля був швидким і нищівним.

— Дванадцята, Раммідора Смійс, травниця і лікарка, — вказав на дівчину Послугоперевіряльник. Раммідора напружилася, відчувши, як очі варти й Перевіряльника зосередилися на ній, але погляд не підняла, як і інші, вивчала візерунки на мармурових плитах на долівці. — Борг — одна послуга лікування капітану королівської варти Мілошу Рутті. Не виконано.

У залі на мить запанувала тиша, а тоді від трону пролунав роздратований голос.

— Скільки-скільки? Одна?

Король Аквест подався вперед, і його обличчя вперше за весь ранок втратило маску нудьги. Він втупився на Перевіряльника.