ОЦЕТ ЧИ ВИНО?

Кажуть, що побороти Мафію неможливо: її, мовляв, можна лише очолити. Це - відверта та ганебна брехня! Наприклад, коли Резиденція Римських Пап знаходилася з 1309 по 1377 роки в Авіньоні, а не в Римі як зазвичай, то в Авіньоні практично зникла злочинність, а у в'язницях Авіньону були влаштовані винні сховища, бо товсті стіни каталажки ідеально підходять для зберігання вин, до того ж у спекотну погоду вино з казенного будинку якось особливо прохолодне. Варто згадати і про те, що навіть зараз, коли всесвітня Мафія контролює кожен четвертий долар у світі, побожні італійці часто кажуть так: "У Римі мафії нема, бо в Римі - Папа".

У нашому Києві теж Мафії не було... при Щербицькому. Володимир Васильович бажав бути єдиним господарем столиці, і з допомогою всесильної при Совєтах міліції виселяв усіх до єдиного злодіїв у законі за межі Києва. На жаль, це не заважало йому отримувати в кожний свій день народження, - звісно, через посередників, - по одному високовартісному голубу від кожного злодія в законі, що проживав в Україні. Можливо, підлабузники тішили улюблене хобі Першого "втемну", а, можливо, він все ж про щось і здогадувався, як і про походження своїх суперякісних черевиків, зроблених "під імпорт" дніпропетровськими цеховиками.

Важко сьогодні вгадати, хто що знав чи не знав у темні часи совка. Адже в той час, коли Щербицький безроздільно володів Україною, отримавши "ярлика" на це азійське по суті та партійне по назві правління від самого Брежнєва, у нас на всю Територію не було жодного журналіста-розслідувача. Ті, що вижили під час репресій, тулилися хто в Москві в ліберальних виданнях; хто в кухонному підпіллі. Існувало навіть прислів'я: "У Москві нігті стрижуть, а в Києві по лікоть відрізають".

Правдолюбів в Україні було системно знищено, а тих, кому "поталанило", відправили до Сибіру на 15 років "на перевиховання". І верхи, і низи потонули в Брехні. Правдолюби, як Гулівери, були розтрощені і запльовані ліліпутами-філістерами. Правдолюби не мали шансу стати журналістами чи слідчими, не кажучи вже про те, щоб стати Суддею. Правда як Слово Правди все ще існувала на рівні Біблії у виживших майже випадково Церквах. Правда, ті церкви при пізньому "розвинутому" соціалізмі перестали утискати на чисто юридичному рівні, їх просто примушували проповідувати тихцем, без виходу за межі церковної споруди, немов консервуючи високу мораль в освячених стінах. Правдиве Слово для авторитарної Влади не просто річ незручна, Правдиве Слово для диктаторів - це Смерть...

Дивним чином цей страх Правди отримали в спадок від компартійних бонз наші олігархи-олігофрени. Тож зовсім не дивно, що одного нещасливого вечора Михайла Олежечка неподалік від його квартири в Пасажі очікував кілер на прізвисько Язичник, який вже отримав 5 тисяч доларів авансу від завжди нервового до нестями, як усі олігархи та кокаїністи, Кагановича. Одного не знав Язичник: Мишко в армії служив у ВДВ... А повітрянодесантні війська, як відомо, привчають десантників-асів убивати своїх ворогів безжально та автоматично...