70. БАБА ВАРВАРА І ЙОГА НА СІНІ

У селі Присідки баба Варвара була відома на всю округу. І не тому, що колись виграла у лотерею самокат, а тому, що вона завжди робила щось, що вибивалося з нормального сільського порядку. То вона сушила білизну на деревах, то сіяла петрушку у візерунку тризуба, то проводила нічні читання гороскопів для курей.

Але найбільше всіх приголомшила її нова ідея: йога. На сіні.

— Варваро, та що ти робиш?! — питали сусідки. — То ж не для нашого віку!

— А хіба ваш вік — то причина не жити? — відповідала вона, стоячи в позі "собака мордою вниз" прямо на копиці.

Усе почалось із телепередачі. Варвара випадково натрапила на програму "Йога для душі", і з того моменту в її серці щось клацнуло — як старий вимикач у комірчині.

Вона позичила книжку, скачала відео (через сусідський Wi-Fi, бо свого не мала), і на другий день уже стелила стару ковдру... на сіні.

— Тільки природа, тільки тиша, тільки тіло і дух, — повторювала вона, коли хтось підходив подивитись, що то за ритуали.

Селяни приходили дивитись. Дехто знімав. Дехто — сміявся. Але баба Варвара не зважала. Вона крутилась, розтягувалась, дихала, як чайник, і казала:

— Після "сонячного привітання" мені хочеться борщ варити піснею.

І справді — після йоги вона стала енергійнішою. Менше бурчала, більше посміхалась, і навіть на базарі торгувалась із вдячністю.

Найбільший фурор стався тоді, коли вона зробила стоячий шпагат на копиці. Коза Маня, що паслась поруч, впала від здивування. А дід Гнат, який саме йшов по сіно, впустив граблі й прошепотів:

— Оце баба... Це ж треба...

Після того йога на сіні стала модною. Прийшли інші. Баба Катя в позі лотоса на мішку з картоплею, дід Панас у "позі воїна", що трохи нагадувала падіння з лавки.

Вони не дуже правильно все робили. Але було весело. І — головне — щиро.

Тепер у селі щонеділі — "Сін-йога": заняття на свіжому повітрі. На кожному сіні — інструктор із числа пенсіонерів.

І нова табличка біля клубу:

"Гнучкість — це не тільки про тіло. Це про душу. І про те, як ти реагуєш, коли впав у сіно."