68. ДЕНЬ, КОЛИ БОРЩ ЗАГОВОРИВ

У селі Чавунівка борщ був не просто стравою — це була національна валюта, духовна основа і метод вирішення конфліктів. Якщо хтось з кимось посварився — варили борщ і мирились. Якщо хтось когось кохав — варив борщ і зізнавався. Якщо дід Гнат втрачав капелюха — варив борщ і знаходив не тільки капелюха, а й молодість.

Але ніхто не був готовий до того, що одного дня борщ заговорить.

Це трапилось у хаті баби Палажки — головної борщоварки села. Вона готувала його, як завжди: буряк, картопля, квасоля, м’ясце, любов, крик на зятя, три хрестики — і все. Поставила на плиту, прикрила кришкою, пішла в город. І раптом — з кухні:

— Гаряченький...

Баба застигла.

— Мені здалось? — сказала вона. Зайшла — тиша. Кришка трохи піднята. Пар — як з лазні.

Вона стукнула ложкою по краю каструлі.

— Ну, кажи ще раз!

І борщ відповів:

— Ще хвилинку... І я — шедевр...

Палажка впустила ложку. Кіт на підвіконні втік з хати. Ложка — в борщ. Борщ — парує, бурчить і говорить:

— Картопля трохи тверда. Але в цілому — перспективно.

Наступного дня про це знало все село.

— Він що, реально розмовляє?

— Як оце я з тобою, так і він.

— І що каже?

— Критикує. Один раз взагалі сказав, що "буряк втомився".

Зібралась комісія з оцінки варених продуктів. Прийшли голова села, завідувачка бібліотеки, ветеринар, священик і журналістка з районки. Всі сіли біля борщу. Тиша. Напруга. А потім борщ сказав:

— Знову Петро прийшов без гостинця, але перший лізе з ложкою. Ганьба.

Петро почервонів. А потім:

— Ганна, не переживай. Твій борщ кращий, просто в тебе не така глибока каструля.

Ганна плакала. Петро дарував хлібину. Голова села сказав:

— Якщо борщ говорить — слухайте.

Так борщ став порадником. Його приносили на консультації, передавали через вікно, ставили в центр зали засідань.

Він казав речі глибокі:

• "Життя — як я. Все кипить, але згодом стає смачніше."
   
• "Не клади забагато солі. І в стосунки теж."
   
• "Іноді треба зменшити вогонь — не все вариться швидко."
   

Після того в селі з’явилась нова традиція — "мовчазний борщ". Якщо на вечері всі мовчали — це не образа. Це чекали, поки борщ скаже головне.

А біля сільради повісили напис:

"Слухай борщ — і не помилишся."