61. СІЛЬСЬКА РАДА І СПРАВА ПРО ЗНИКЛИЙ ПИРІЖОК

У селі Бубликівка завжди знали, що краще не чіпати дві речі без дозволу: по-перше, бабині закрутки, а по-друге — пиріжки тьоті Наді. Бо ті пиріжки були легендарні. З капустою, з картоплею, з яблуками, а одного разу — навіть з хурмою (щоправда, тоді половина села тиждень не могла визначитись: це смак чи образа).

І от якось тьотя Надя принесла на сільське зібрання цілу миску пиріжків — бо було голосування щодо нового паркану біля бібліотеки, і треба було підсолодити процес. Поставила пиріжки на стіл, відвернулась на дві хвилини — і один зник. Прямо серед білого дня. При всіх. Без криків, без фанфар — просто випарувався.

— Це — крадіжка століття! — вигукнула тьотя Надя.

Сільський голова дядько Семен спочатку хотів пожартувати, але побачив обличчя тьоті Наді й зрозумів — краще не треба.

— Проводимо розслідування, — сказав він. — Тут все серйозно.

Почали опитування. Першим допитали діда Григорія.

— Ти брав?

— Я? Та в мене зубів менше, ніж дірок у дорогах. Як я його з’їм?

Потім — бабу Олену.

— То не я, я на дієті. Тільки нюхала!

Котів теж перевірили. Один з них, Васька, мав підозрілий жирний ніс, але відмовився коментувати. Його адвокат (дівчинка Настя з другого класу) заявила, що це — клевета.

На третій годині зібрання дядько Петро не витримав і сказав:

— Ну з’їли — то й з’їли. Що вже того пиріжка ганити. Може, він сам хотів бути з’їденим!

— Це не просто пиріжок! — кричала Надя. — Це був з капустою і з кмином! Я його спеціально лишила собі на потім!

Раптом встала баба Варвара.

— Я знаю, хто це зробив, — сказала вона. — Але скажу лише, якщо ніхто не образиться.

Всі мовчали.

— Це був... — баба Варвара глянула навколо — ...голуб.

— Голуб?!

— Так. Сірий. З плямою. Він залетів, взяв і полетів. Я бачила.

І тут усі згадали, що біля сільради дійсно жив голуб. Великий. Місцевий. Його навіть прозвали "Геннадій". Він завжди сидів на даху, ніби стежив за всім.

Пішли подивитись. І що ви думаєте? На даху сидить Геннадій. А біля нього — начинка. Капуста. І скоринка.

— Оце так, — сказав дід Григорій. — У нас навіть голуби — не прості, а стратегічні.

Відтоді у сільраді завели правило:

"Перед голосуванням пиріжки тримати в сейфі."

А Геннадій став почесним птахом села. Йому навіть зробили годівничку з надписом:

"За сміливість, хитрість і смак до кминної капусти."