58. ВЕСІЛЛЯ З ХМАРАМИ І БОРЩЕМ

У селі Лопухи весілля — то не просто подія. То катастрофа масштабу області, підготовка до якої триває з моменту першого поцілунку до останнього відромитого баняка. Але весілля Марійки й Василя запам’ятали всі. Бо там були хмари. І борщ. Багато борщу.

Спочатку все йшло, як завжди. Наречена — біленька, як сметана, з вінком з пластикових ромашок, які ще баба її носила на святу Трійцю. Наречений — гордий, з вусами та кедами. Батьки — знервовані, бо тітка з Києва вже вкотре питала, чи буде вай-фай.

Церемонія мала бути просто неба. На майданчику біля клубу, між березами й сараєм, прикрашеним серпанком і старими касетами з Весілля-2001.

Але саме в день весілля на село насунулись хмари. Темні, серйозні, як вчителька математики, коли ти не зробив домашку. Баба Варвара подивилась у небо й мовила:

— Буде або дощ, або знак згори. Але точно щось буде.

Всі знервувались. Марійка — майже в істериці. Василь — в істериці, але тихо. А потім сталося диво. Коли ведучий, дядько Петро, спитав:

— Хто проти цього шлюбу?

— Грім, — відповіло небо. І блиснуло.

Дощ лив як з відра, і не просто з відра — з цілої ванни. Гості кричали, бігли під навіси, торти пливли, наречена сковзнула й сіла просто в тазик з голубцями.

— Все! — кричала вона. — Весілля зіпсоване! Щастя не буде!

І тут з’явилась вона — баба Палажка. Головна борщова жриця села. Принесла казан борщу — такого, що навіть дощ зупинився на секунду, щоб понюхати.

— Ану всі до столу! — скомандувала вона. — Що за весілля без борщу?

І всі сіли. Прямо під дощем, з ложками, з тарілками, під плащами й серветками. І їли. І сміялись. Бо борщ був гарячий. Смачний. І — головне — об’єднав усіх.

Марійка і Василь встали з-під стола, обтерлись, обнялись, і хмари — зникли. Сонце вийшло. Небо прояснилось. А на тарілках залишились лише шматки сала і любов.

Після того весілля в селі почали казати:

— Якщо хочеш, щоб дощ пройшов — зваріть борщ.

А ще — почали робити спеціальні "борщові весілля" — з казаном замість торта і тостами на кшталт:

— За щастя, що парує, як юшка в липні!