54. НЛО І ТРИ КАЧКИ В КУЩАХ

У селі Козуби, де головним нічним світилом вважався місяць і ліхтар на фермі, одного разу з’явилося... НЛО. Ну, не зовсім "літаюче блюдце", але тарілка точно була, і вона світилась. І кричала. А ще — за нею бігали качки.

Все почалося у ніч на Петра і Павла. Село дрімало, пси вже перегавкались до знемоги, а на небі блищала велика зірка. Так думала баба Маня. Бо саме вона першою побачила це — яскравий, миготливий об’єкт, який завис над її картоплею.

— Миколо, вставай! — трусила вона діда. — Нас або викрадають, або смажать!

— Дай поспати, Маню...

— Та тут тарілка літає, а ти спиш, як варений буряк!

Микола встав. Побачив. Засопів.

— Це, може, дрон? — спробував бути сучасним.

— Дрон не пищить, як півень у мікрохвильовці!

І дійсно, звук був дивний — щось середнє між "пі-пі-пі" і "ква-ква". Світло блимало. І все це — над кущами. А в кущах... сиділи качки. Три. І всі як одна — мовчки, з розширеними очима, як діти на новий айфон.

Наступного ранку село гуло. Хтось бачив, хтось чув, хтось уже встиг купити фольгу на голову.

— Там точно було НЛО! — казала баба Маня. — Я навіть сигнал приймала через зубну пломбу!

— То качки були у секті! — казав дядько Петро. — Я бачив, як одна з них потім дивилась в небо, наче шукала "повернення великої тарілки".

— Та це просто хлопці запускали китайський ліхтарик з базару! — кричала продавчиня з магазину. — І він упав у кущі!

— А качки?!

— А качки просто сідали в кущі, бо там малину краще видно!

Але справжня розгадка прийшла від дівчинки Насті, яка зранку знайшла в тому кущі... ліхтарик на батарейках, обмотаний фольгою, з приклеєним надписом "Зоряний Привіт".

— Це ми з братом робили проект для школи, — сказала вона. — Хочемо вивести качок у космос.

— Що? Навіщо?

— А вони вже були на половині тренувань! Ми їх годували через шланг і вчили реагувати на світло.

Так і закінчилась історія про НЛО. Але в селі ще довго шепотілись:

— Ти знаєш, качка Галя після того тільки на срібні відра сідає...

— А качур Василь навчився натискати дзьобом на сенсор...

— Вони точно щось бачили.

І хоча "тарілку" Насті віддали назад, баба Маня все одно щосереди дивиться в небо з підсоленою водою — про всяк випадок. Бо, як вона каже:

— Тарілка може й повернутись. А качки — вони не брешуть.