53. ЗАГУБЛЕНА ЛОЖКА І ВЕЛИКА СВАРКА

У селі Забудьки все було мирно й спокійно до того дня, поки не зникла ложка. Але не просто ложка, а ложка з історією, характером і родоводом. Вона належала бабі Галі — головній кулінарній королеві села. Її ложка — срібна, з гравіюванням у формі груші, злегка погнута, але тим і цінна — була її гордістю і амулетом.

— Я цією ложкою ще Щербицького годувала! — казала вона. Хоч ніхто не знав, хто такий той Щербицький, але звучало серйозно.

Пропажа виявилась рано-вранці. Баба Галя якраз хотіла помішати гречку з шкварками, заглянула в шухляду — порожньо. Вона одразу зателефонувала Марії через дріт, що йшов між їхніми будинками (система перевірена, працює краще за мобільний):

— Маріє, в мене ложку вкрали!

— Та щоб я на місці впала! Я твою ложку що, у вухо сховала?

— А куди ти заходила вчора?

— Я? Та я тільки воду попросила!

— Воду просила, ложку забрала!

І все. Почалось.

Село поділилось на два табори: "галини" і "маріїсти". Одні доводили, що Марія завжди заздрила ложці, бо її власна була алюмінієва й рипіла. Інші казали, що Галя сама загубила, а тепер знову "робить із себе серіал".

Словесна битва розгорілась як улюблений серіал по телевізору — тільки без реклами. Люди почали згадувати борги за яйця, сварки через межу, і навіть той випадок, коли Галя позичила каструлю, а Марія повернула її... з іншим кришкою!

Вже здавалося, що почнеться повстання, як раптом в гру вступив маленький герой — Юрко, внук Галі, що тихцем літав селом на велосипеді, поки дорослі з’ясовували, хто кого образив у 1974 році.

— Бабцю, — сказав Юрко. — Це я взяв ложку.

— Ти?!

— Я морозиво хотів поїсти біля клубу, а та, пластикова, не витримує. А потім вона впала в клумбу...

Побігли до клумби. І дійсно — під півонією, прямо серед листя, блищала срібна ложка. Баба Галя зітхнула, Марія закотила очі, Юрко був герой, а село — видихнуло.

Наступного дня у клубі відбулись урочистості: ложку помили, поклали на подушечку й назвали її Почесною Ложкою Села. А на шкільній дошці з’явився новий напис:

"Перед тим як кричати — заглянь у клумбу."