42. СТАВОК, У ЯКОМУ КУПАВСЯ ЛИШЕ ПЕС ТУЗІК

У селі Нові Верби був ставок. Не найбільший, не найглибший, але з характером. І з одного дуже специфічного моменту — приватизований псом на ім’я Тузік.

Тузік був не простий: метис вівчарки з невідомим, але харизматичним походженням. З дитинства любив воду, спав біля рибальських сіток і щодня, рівно о 14:00, йшов на плавання.

— То наш Майкл Фелпс, тільки з хвостом, — казали діти.

Але якщо хтось із людей підходив до води — Тузік починав гарчати. Не злобно, а поважно. Мовляв: “Тут я, а ти — в басейн”.

Одного разу Петро з 9-Б вирішив таки скупатись.

— Та шо він мені зробить, він же пес! — сказав, і зробив крок у воду.

Тузік повільно вийшов з очерету, став перед ним, глянув у вічі — і кинув у воду власну іграшку.

Петро розгубився. Вийшов. Сів на лавку.

— Мені здалось, що він перевіряв мене, як охоронець пляжу.

Ідея народилась у голови села після інциденту, коли Тузік витяг дівчинку Лілю, яка послизнулась біля води.

— Це ж героїзм! — вигукнула баба Маруся. — Йому треба медаль! І будку з кондиціонером!

Голова села виступив із заявою:

“Оголошую Тузіка офіційним лайфгардом. Доступ до ставка дозволяється лише за його згодою. Плавання — тільки в присутності песа!”

Було встановлено графік:

• 12:00 — тренування Тузіка,
   
• 14:00 — вільне купання (якщо пес кивне),
   
• 16:00 — риболовля під наглядом,
   
• 18:00 — загальне “Мурррр” (Тузік мукає по-своєму — у нього така фішка).
   

На березі з’явився знак:

“СТАВОК ІМЕНІ ТУЗІКА. ПЕРЕД ЗАХОДОМ У ВОДУ — ПЕРЕДАЙ ЙОМУ М’ЯЧА.”

СТОРОЖ І ПСИХОЛОГ

З часом Тузік почав розуміти, хто як заходить у воду.

• Якщо нервово — підходив, сідав поруч.
   
• Якщо з радістю — махав хвостом.
   
• Якщо хтось ніс сміття — гарчав, як трактор без глушника.
   

— Він нам кращий за будь-яку сигналізацію, — казала прибиральниця Валя. — А ще — нікого не засуджує.

На День села Тузіку вручили диплом “За відданість і водні процедури”.
Йому подарували:

• жилет із написом “Lifeguard”,
   
• власну миску з зображенням ставка,
   
• і великий гаманець з сосисками (який, звісно, зник за 2 години).

Тепер ставок — місце зустрічі. Не тому, що вода. А тому, що там Тузік.

І коли приїжджає хтось новий і питає:

— А можна купатись?

Йому відповідають:

— Запитай у Тузіка. Якщо візьме твій м’яч — значить, прийняв.

P.S.

І так, тепер у школі мріють не стати лікарями чи айтішниками.

“Я хочу бути як Тузік. Розуміти, коли треба бути поруч.”