Коли душа сягає неба...

Я - стихія...

Я - стихія... 
Я - щедра на блага земля,
Що за́вжди своїми дарами чарує.
То барвами вкрию усе навмання,
То можу усі зруйнувати враз мури... 

Я - стихія... 
Я вільна, як вітер, в думках,
І вільна у поглядах, діях, бажаннях...
То лагідно бавлюсь, леліючи в снах,
Буває вриваюсь торнадо нещадним... 

Я - стихія... 
Незгасний навіки вогонь.
Теплом розбиваю крижину.
То ніжно торкаюся серця й долонь,
То спалюю все, бо не знаю зупину... 

Я - стихія... 
Криштально-прозора вода,
Напоюю всіх і рятую від згину..
Хоча і спокійна, та моя течія
І камінь, й вогонь зруйнує безсило. 

Я - стихія... 
Найзагадковіша в цілому світі, 
Ніким незбагненна, така дивовижна.
Стихія з величним іменем  ЖІНКА -
І землю, і вітер, і воду з вогнем підкорила.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше