Коли душа сягає неба...

ЛЮБЛЮ тебе, моє життя!

Люблю тебе, квітуче ти моє життя!
Палітри тво́ї за́вжди пізнаю.
У веселкових диво-кольорах
Я вірю: свій відтінок віднайду... 

Свою сім’ю люблю понад усе:
Щодня за всіх я молю Бога
Й подяку щиру серце знов несе
За ту Любов – що осяйна дорога. 

Люблю я щирість й відданість в словах,
Коли в єднанні і думки́, і справи,
Коли довіра – не лише «потрібно так»,
А справжній вияв почуттів, поваги… 

Те, що роблю, всім серцем я люблю
І кожен день  усмішка зігріває,
Лише до класу учнів увійду:
Усі незгоди за порогом залишаю. 

Люблю із друзями розмови щирі,
Коли не має значення веселі чи сумні,
Коли з пів слова вловлюємо хвилю...
Та й разом легше крокувати у житті. 

З собою наодинці бути теж люблю,
Вслухаючись до вітру шепоту чи зливи,
І серцем відчувати радість й смутку течію
Та  карбувати у рядках усі пориви… 

Люблю із книгою поринути в мандрівку
Пізнати смак нових емоцій та думок,
Щоразу повертаючись до свого світу,
Для себе цінне щось черпаю – свій урок. 

Люблю навколо споглядать красу:
У сонця променях, у квітах, у світанні,
У сніжних заметілях, в крапельках дощу,
У тім листку, котрий, вальсуючи, кружляє. 

Люблю тебе, моє вируюче життя!
Палітри тво́ї так старанно пізнаю.
У кожнім звуці й веселкових кольорах
Відтінок щастя, безумовно, віднайду! 

07.02.21




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше