Як важко буть ангелом поміж людей: щоразу на поміч приходити вчасно і навіть вночі не зімкнути очей: завжди всім потрібен – таке твоє гасло!
Як важко, як душу рубають словами, а з серця раненого капає кров… Та легше, якщо усміхнутись думками – обра́зи минулі злетять, наче шовк...
Коли всі зухвалі і крила ламають Байду́же, що прагнув творити добро, Що груди роздерли і серце виймають Так, наче чуже, і твоїм не було.
Що гірше – згоріти в ненависті лютій? Чи тліти в обра́зах – безжальній отруті? Що важче – те серце назавжди замкнути? Чи краще в байдужості геть потонути?
Остання ж повільна і душу руйнує, Й розжарений попіл уже не пече. Пустоти... мов вихор, усюди вирують... Змирившись, і ти опустив полум'яне плече...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
