Тихо плакав осінній цей вечір, Тихо плакала з ним і моя душа. Сльози-краплини стікали на плечі, Шлях до чистої правди шука.
Непомітно розплакалась ніч, Схлипуючи надривно, мовби дитина. І не знали, що сталось, в чім річ... Плакало все, огортаючи сумом невпинно.
Небо посеред надтемної ночі Блискавки раз за разом рубали. Рвалося серце самотнє, жіноче, Болем нестримним ридма ридало...
Громом шаленим грозилось світання, Прагнуло напасті й кривди позбутись. Душу скував ураз холод - і з завмирання Серце не могло й не хотіло вернутись...
Крізь незворушні ті хмарні сплетіння Промінь, як диво, пробився у світ. Заспокоїлось врешті небо осіннє, А кров відновила до серця потік...
Бібліотека на Booknet - це зручний список книг, де ви:
зберігайте книги, що сподобалися
легко бачите оновлення всіх книг
стежите за появою нових відгуків до книг
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
