Коли душа сягає неба...

ІСТИННЕ буде жити весь час...

В круговерті буденних суєт
Ми про істинне все ж забуваєм,
А, придбавши життєвий білет,
Лиш про блага наземні всі дбаєм.

Забувається, що таке щирість?
Щирість погляду, вчинків, розмови,
Щирість дотику, віри нашої щирість,
Взаємопідтримки і щирість любові...

Заховалися лагідність і щира благовість
І терпіння на сотні уламків розбилось,
На окраїні серця знов плаче совість,
А самопожертва десь загубилась.

Зачерствіло вмить любляче серце,
Мов каміння, не чує нічого і болю не зна.
Вже продірявилось прощення відерце
І підступно вбиває обрАзи стріла.

Лиш гординя цвіте тріумфально
Й егоїзм возвеличився враз.
Та все ж ІСТИННЕ буде похвально
Серед вічності жить увесь час.

Марічка Мельник

Подобається

#3986 в Різне
#1050 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись