Смак Любові...

А ти наллєш мені по-щедрому любові?
Тієї справжньої й по самі вінця?
Що?..треба заплатить за неї дорого?
Я згідна!.. А, ще треба вибрать присмак...

А можна глянути на карту тих смаків?
Терпка... З гірчинкою... Із нотою печалі...
Із перцем... Із нектаром витримки років...
На показ гідна, та гірка... Гортаю далі...

Зі смаком пристрасті і полуниці...
П'янка така, як вишня... Свіжість м'яти...
Якась така, що п'ють лиш поодинці...
Зі смаком меду... Що ж тут обирати?

Наступну перегортую диво-сторінку... 
Зі смаком чистої сльози... і болю крапля...
Із присмаком лимону...- стало гірко...
З краплиною ванілі... й псевдощастя...

Підводжу погляд втомлено до неба
Це ж треба? Той перелік не з легких...
Чому у тому присмаку така потреба,
Коли хотілося любові? Правила такі...

Зажмурившись, я знову справжньої прошу...
І вже не має значення ніякий присмак.
Задумливо ти дивишся: "Щось підберу"
Немає вічність... раптом: "ЗакінчИлась..."

А, може, глянеш десь у тому сховку?
Можливо, там вона і причаїлась?
Душа так спрагла, що давно готова
Хоч крапельку зловити - й полетіти...

- Нема: вже розібрали... хіба лише...
- Я ладна все віддати...навіть душу...
- Навгад змішаю краплі всі в коктель...
- Гаразд! Давай хутчіш, бо спрага душить!

Ось довгожданий той ковток - і ейфорія
З головою накриває, тягне у тенета...
І я, сама додавши краплю вірності до мрії,
Не зчулась, як зліта в безкрає небо...