Коли душа сягає неба...

Шепіт вітру

Спинись... Послухай шепіт вітру.
Прислухайсь - розпізнай слова.
Дозволь йому торкнутись ніжно
ТвогО прекрасного лиця...

Присядь деінде, серед трав,
Прийми його тонку розмову:
Лиш вітер пестить ті слова,
Які кидав хтось так, без толку...

Він знає таємниці всього світу
І знає, що кому болить.
Зумій вловити шепіт вітру,
Дозволь йому поговорить...

Адже не дАрма інколи лютує,
Не дАрма прагне все знести.
Мабуть, надіється: його почують
І стане легше той тягар нести...

Розкриє він хай свою сутність,
Нехай і пошепки, та все ж...
Ти лиш присядь, ти лиш прислухайсь -
І відповіді на питання віднайдеш...

Марічка Мельник

Подобається

#3987 в Різне
#1049 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись