Коли душа сягає неба...

Пам'ятатиму тебе / Народжені натхненням

Пам'ятатиму тебе

Коли на землю опустяться зорі,
А ніч огОрне ніжно пеленою,
За обрієм стрінуться погляди,
Котрі направили ми із тобою.

Коли сидітиму я знову на даху,
А ти далеко десь загубишся в світах -
Поглянь на нашу ту зорю,
Котра магнітом стала для нас враз.

Коли знов смуток душу сполонИть,
А спогади яскравості не втратять,
Здійми до неба погляд хоч на мить,
Котра безмежжя й вічності так варта.

Коли, на жаль, розділить нас життя,
Мов скальпелем, нещадно так розділить,
Я... Чуєш?! Завжди... Пам'ятатиму Тебе!..
Усе твоє для мене стало рідним...

Присвячено книзі "Пам'ятатиму тебе" надзвичайно талановитої Вікторії Задорської.

Марічка Мельник

Подобається

#3981 в Різне
#1049 в Поезія

У тексті є: доля, кохання, роздуми

Відредаговано: 30.03.2021

Додати до бібліотеки

Поскаржитись