"Ілюзія шлюбу" / Народжені натхненням

Любі мої читачі, я також обожнюю читати книги... Ця любов - як ген у крові... І враження, емоції, що найсильніше сколихнули моє серце, постаралась передати рядками-відгуками до книг, прочитаних на Букнеті... Тому з особливим трепетом в душі ділюся так званим циклом "Народжені натхненням"

Ілюзія шлюбу 

Ілюзія? Образ? Чи, може, гра?
Хай хто як хоче, так і називає.
Та всюди є своя межа,
Про край якої і ніхто не знає...
Їх двох нещасний випадок з'єднав,
Двом вкрай потрібна допомога:
Для неї гроші, аби брат на ноги встав,
Для нього шлюб, щоб тендер - перемога.
Все дуже просто: він - оплатить лікування,
Вона дружиною хай стане напоказ.
І жодних слів не буде про кохання -
Це все угода лиш на певний час...
Вона смілива, сильна духом,
Розумна, щира, справедлива...
А він є той, хто розуму лиш слуха,
Впевнений в собі і, як-не-як, красивий.
Він впевнено крокує до мети,
Уміє все тримати під контролем.
Вона не прагне статків, висоти,
Лише б свобода й не коритись долі...
Якщо життя ти хочеш розсмішити,
Сплануй усе - а потім йди до дій.
От як тепер її він має підкорити,
Коли вона все робить наперекір?
Дратує іноді упертістю та все ж чарує,
Бо гідно вміє роль дружини грать.
І з кожним днем його дивує -
Тож як їм бути? Звідки взнать?
Коли над радістю повисла гордість -
Та він не вмів і хотів себе зламать.
Вона просила вперше допомоги,
Він захистить хотів, та все пішло не так.
...Ось ніч змінила вечір. Подруга. Клуб-караоке.
І трішки алкоголю. Злість. Образа.
Та все-таки змирилась. Ну а потім...
Машина. Різкий запах. Сон зломив одразу. 
...Вже досить пізно, а її немає -
Собі він місця не знаходить.
Тим часом план обурення складає.
Та все дарма... Вже сонце сходить.
Нема... Пропала без сліду. Це ж треба?
О, Господи, що зробить їй, коли знайде!
Тим часом хтось конверт підкинув: для тебе...
Обручка. Умови - хай з тендеру йде...
Все вмить розлетілось на сотні уламків:
До біса той тендер! Без неї ніщо 
У світі усьому нічого не варте...
Ох, лиш би вернути її удалось.
Тепер зрозумів він ілюзії фарс,
Збагнув, що вводив себе у оману,
Він же по-справжньому її покохав.
Чому не вберіг він свою кохану? 
Та все обійшлося. Вона - справжнє диво:
Зуміла із пастки втекти й в слушну мить
Відвернула від вчинку такого сміливого,
Прагнучи потонути в обіймах міцних...
Він змінився. Відкрив своє серце.
Вона усмінулась, та не прийняла.
Занадто багато сторін його... Й все це
Розпізнати не дуже хоче вона. 
Та доля не може дивитись, як двоє
Руйнують життя через свої переконання...
Ось зустріч фатальна, після якої...
Вона все згадала. Та як вберегти це кохання?
Мчить швидше вітру. Байдуже все.
Тільки одне її серце хвилює:
Лише б встигнуть... Встигнуть б лише...
Бо без нього вона не живе - лиш існує.
Ви спитаєте, де та межа? 
Де ж та ілюзія, а правда де?
Де і коли припинилася гра?
Тільки їх серце відповіді знайде.
Ось так двоє завзятих гравців
Не змогли протистоять коханню,
Вже зізнались, прийняли... Знов грім! - 
Гордість! Упертість! - розчарування...
Так і не винесли для себе уроку,
Знову дразнять свої долі.
Гордість ніколи не знає поступу!
Упертість затьмарює розум поволі...
А доля їх щедро трясе - схаменіться!
- Що втомилася жити? - Не живи!..
Знову нещастя: Він метушиться,
Все би віддав, все би стерпів - лиш вернись!
Вона спить. На межі всі його почуття. 
Він не зможе без неї й не хоче. 
Вона вкрала з собою всі барви життя,
Заховавши їх у заплющених очах...
Він чекатиме. Буде поруч завжди.
Вже нікуди її не відпустить. Ніколи...
Буде кохати завжди й берегти...
І щасливими стануть обоє!

Присвячено книзі "Ілюзія шлюбу" надзвичайно  талановитої Юліанни Бойлук.