Глава 12 . Разом , хоч і проти волі

    - Ви летите разом.

Сивоволоса жінка сказала це так спокійно, ніби не щойно кинула іскру в сухий хмиз .

Я повернулася.

Каел теж .

   - Це помилка , сказав він різко. - Я працюю сам  .

  - Ні , - відповіла вона . - Ти працюєш з Міреллою. 

Я стиснула пальці, але промовчала .

Каел подивився на мене так ніби це я була винна у всьому.     

  - якщо вона впаде  , - холодно сказав він. Я не відррідатитиму .

   - Я й не прошу , - відповіла я тихо . - Просто не заважай .

Фенріс і Рагор злетіли майже одночасно.

Вогонь у небі був різним  - мій теплий , живий ...і його - різкий , темний .

Ми летіли мовчки .

Завдання було просте : розвідка біля північних ущелин .

Але прості завдання ніколи не бувають справді простими. 

З туману вирвалося створіння - скельний хижак .

Рагор різко пішов у бік .

    - Ліворуч ! - крикнула я .

   - Я бачу ! - огризнуся Каел .

Але хижак був швидкий .

Я не думала . 

Просто діяла .

     - Фенріс, вниз ! 

Ми пройшли під Рагором , і я спрямувала вогонь не в істоту - в повітря перед нею .

Світло осліпило хижака , і той відступив . 

Каел різко озирнувся .

     - Ти могла спалити нас обох .

  - Але не спалила , - відповіла я . - Бо думала не про себе.

Ми приземлилися за кілька хвилин.

Тиша була важка . 

Каел довго мовчав . 

Потім сказав не дивлячись на мене : 

      - Ти ... літаєш не так,  як я думав .

Це не було вибаченням .

Але це було першою тріщиною в ненависті .

Фенріс тихо промовив у моїй голові.

    - Обережно Мірелло . Саме так усе й починається.

Я подивилася на Каела - і вперше побачила не ворога .

А людину , яка боїться програти .