Коли дракон обирає

Глава 2. Ім'я вогняного дракона

Моє серце ще калатало після першої зустрічі .

Вогонь . Що дивився на мене, не обпалював , але його присутність змушувала відчувати кожен подих .

- Назви мене , - промовив він тихо, але голос лунав у моїй голові, наче шепіт стародавніх гір .

Я відкрила рот , але слова не з'явилися .

Я не знала що сказати . Ім'я... я не мала права його придумати, це мало бути правильне ім'я.

- Не бійся , - додав дракон . - Воно прийде до тебе семе .

Я сіла на землю , закрила очі й прислухалася до серця .

Його серце було поруч , пульсуючи в унісон із моїм .

Я відчуваю тепло , що стримувало крізь мене , і раптово знову спалахнуло в думках як блискавка :

- Фенріс ,- прошепотіла я .

Дракон підняв голову.

Вогонь на його крилах закрутився у вогняний танець .

- Так це моє ім'я , - проказав він , і звук його голосу змусив землю тремтіти.

- Тепер ти не просто спостерігач, Мірелла . - Ти вершниці .

Я відчула як усередині щось розтягнулося й загорілося .

Тепер це не було просто страхом чи хвилюванням .

Це було обов'язком і силою водночас.

- Що я повинна робити? - прошепотіла я .

- вчитися літати і довіряти , - відповів Фенріс.

- А ще - не забувай, хто ти є , коли вогонь горить найяскравіше .

Я глянула на нього й зрозуміла : з цього моменту моє життя зміниться назавжди.

Подобається

Відредаговано: 22.12.2025